Доктор біологічних наук за спеціальністю «іхтіологія», завідувач Чорноморського відділу Інституту рибного господарства, екології моря та океанографії Павло Кутіщєв розповідає про роль водойм комплексного призначення, значення спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ) та вплив рослиноїдних видів риб на стан водних екосистем.
Чи справді рибогосподарська діяльність загрожує якості питної води? Наукове пояснення Павла Кутіщєва:
- Водойми комплексного призначення історично використовуються для рибогосподарських потреб.
Рибогосподарське освоєння водойм комплексного призначення (водосховищ, лиманів, озер, каналів) почалося ще у 1950-х роках. Масове використання цих водойм для цілей біомеліорації та підвищення рибопродуктивності розпочалося у першій половині 1960-х років. 1963–1965 рр. розпочалося масове вселення рослиноїдних риб у водосховища, озера, лимани та канали України. Основною метою було: компенсація втрати природної рибопродуктивності після зарегулювання річок, боротьба із заростанням водойм, використання надлишкової біомаси фітопланктону та макрофітів, підвищення рибопродуктивності без внесення кормів. В 1970–1980-х роках зариблення рослиноїдними рибами стало обов’язковим елементом експлуатації більшості великих водосховищ України (Каховського, Кременчуцького, Дніпродзержинського, Дніпровського, Київського), а також багатьох лиманів та озер півдня України. Ця практика застосовується понад 60 років і за цей час не було отримано науково підтверджених даних про системне погіршення якості питної води внаслідок вселення рослиноїдних видів риб. Натомість численні роботи відзначають їхню біомеліоративну роль у стримуванні розвитку надлишкової органічної речовини.
- Значення спеціальних товарних рибних господарств для економіки і продовольчої безпеки України
У більшості спеціальних товарних рибних господарств (СТРГ), створених на водоймах комплексного призначення, основу промислових уловів формують саме вселені види риб — білий товстолоб, строкатий товстолоб, білий амур та короп. У сучасних умовах більшість водойм комплексного призначення України втратили значну частину своєї природної рибопродуктивності. Це пов’язано з тим, що аборигенні промислові види риб (лящ, судак, плітка, карась, тарань тощо) внаслідок трансформації водних екосистем, зарегулювання стоку річок, втрати нерестовищ та антропогенного навантаження вже не здатні формувати такі обсяги вилову, як у минулому. Саме тому основу промислових уловів у режимі СТРГ становлять вселені рослиноїдні види риб та короп. У багатьох водосховищах їх частка може сягати ільше 50 % загального вилову. Відповідно, припинення діяльності СТРГ призведе не лише до втрати біомеліоративного ефекту, а й до скорочення загального обсягу виробництва товарної риби у кілька разів, що матиме негативні наслідки для продовольчої безпеки держави, зайнятості населення та розвитку рибогосподарського комплексу. На сьогодні Україна має високий рівень залежності від імпортної рибної продукції на рівні 80%. У наукових та галузевих оглядах зазначається, що імпортна залежність українського рибного ринку залишається значною. У 2024 році профільне міністерство наголошувало на необхідності переорієнтації державних закупівель з імпортної на українську рибу для підтримки галузі та зменшення валютного навантаження.
- Рослиноїдні риби не є джерелом погіршення якості питної води.
На відміну від минулих десятиліть, коли рибопродуктивність багатьох водойм була значно вищою, сьогодні цей показник у більшості водойм є мінімальним. За таких умов рослиноїдні види не створюють істотного органічного навантаження, а навпаки виконують біомеліоративну функцію. FAO характеризує білого товстолоба як фільтратора, що живиться переважно фітопланктоном, детритом і дрібними завислими частками. Безліч наукових робіт протягом десятиліть доводять високий екологогічний ефект від вселення рослиноїдних видів риб які забезпечують біомеліоративний ефект стримуючи евтрофікацію водоймів. У багатьох країнах світу використовується аналогічна практика вселення рослиноїдних видів риб для біоманіпуляції. - Основні причини евтрофікації — не вирощування риби, а надходження азоту і фосфору з водозбору.
Погіршення якості води у водоймах комплексного призначення переважно пов’язане з надходженням біогенних елементів — сполук азоту та фосфору — із сільськогосподарських угідь, поверхневих змивів, стічних вод та інших джерел забруднення. Європейське агентство з довкілля прямо вказує, що великі надходження азоту і фосфору з аграрних територій та стічних вод спричиняють деградацію водойм. Саме ці речовини провокують масовий розвиток планктонних водоростей, “цвітіння” води, дефіцит кисню, замулення та заболочування акваторій.
- Рослиноїдні риби можуть стримувати прояви евтрофікації.
За правильно підібраної структури зариблення рослиноїдні види риб вилучають з екосистеми частину надлишкової первинної продукції. Товстолоби трансформують фітопланктонну біомасу у товарну рибну продукцію, а білий амур зменшує надмірне заростання мілководних ділянок. Тобто ці види не погіршують стан водойми, а можуть бути інструментом керованого біологічного регулювання. Щорічне вселення і вилучення товарної риби забезпечують процес біологічної меліорації акваторій. - Твердження про прямий вплив “фекалій риб” на якість питної води є некоректним і необгрунтованним.
Якість питної води визначається не фактом наявності риби у водоймі, а системою водопідготовки, очищення, знезараження та контролю відповідно до санітарних норм. Вода, що використовується для питного водопостачання, проходить технологічне очищення на відповідних очисних спорудах. Тому твердження, що вирощування рослиноїдних риб автоматично погіршує якість питної води, є спрощеним і науково необґрунтованим. Основними чинниками евтрофікації водойм є надлишкове надходження біогенних елементів — сполук азоту та фосфору. Потрапляючи до водойм із сільськогосподарських угідь, комунальних та промислових стоків, вони стимулюють інтенсивний розвиток фітопланктону та вищої водної рослинності. На відміну від багатьох інших забруднювачів, азот і фосфор залучаються до безперервного біогеохімічного кругообігу, тривалий час циркулюючи у водній екосистемі та підтримуючи процеси евтрофікації. Саме тому при масовому “цвітінні” води після відмирання водоростей часто спостерігається: дефіцит кисню, вторинне забруднення води, підвищенний рівень сірководню, замори риби. Саме тут є виключною роль вселення і вирощування комплексу рослиноїдних видів риб. Фітопланктон поглинає азот і фосфор. Товстолобик поїдає фітопланктон. Азот і фосфор переходять у: м’язи, кістки, внутрішні органи риби. Коли рибу виловлюють і вивозять із водойми, частина азоту та фосфору фізично виноситься з екосистеми. Вилов рослиноїдних риб є біоманіпулятивним керованим способом вилучення біогенних елементів із водойми. У цьому зв’язку саме СТРГ можуть забезпечити комплексний меліоративний ефект покращуючи якість води за умов науково-обгрунтованних об’ємів вселення риб і режиму рибогосподарської експлуатації водойми.
- Критика має базуватися на доказах, а не припущеннях.
Для обґрунтованої заборони рибогосподарського використання водойм комплексного призначення необхідні спеціальні дослідження: порівняння гідрохімічного режиму до і після зариблення, оцінка біомаси фітопланктону, вмісту азоту, фосфору, кисню, органічної речовини, прозорості води, донних відкладів та санітарно-мікробіологічних показників. Якщо таких досліджень не проводилося, твердження про негативний вплив риби на якість води залишаються припущеннями.
- Заборона вирощування риби у водоймах комплексного призначення матиме негативні економічні наслідки.
Таке рішення призведе до скорочення виробництва вітчизняної рибної продукції, зменшення робочих місць, втрати податкових надходжень, зниження завантаження риборозплідників, інкубаційних цехів, господарств з вирощування рибопосадкового матеріалу та підприємств переробки. Фактично буде зруйновано взаємопов’язану інфраструктуру, яка формує основу розвитку аквакультури в Україні.
- Заборона аквакультури посилить тиск на природні популяції риб.
Якщо обмежити вирощування риби у водоймах комплексного призначення, дефіцит вітчизняної продукції буде компенсуватися або імпортом, або збільшенням промислового навантаження на природні водойми. Це може ще більше погіршити стан природних популяцій водних біоресурсів. - Правильний підхід — не заборона, а науково обґрунтоване регулювання.
Доцільним є не припинення рибогосподарської діяльності, а встановлення науково обґрунтованих режимів зариблення, контролю щільності посадки, видового складу, вилучення товарної риби, моніторингу гідрохімічних і гідробіологічних показників. Саме такий підхід дозволяє поєднати екологічні, продовольчі та економічні інтереси України.
