Під час окупації Херсона з Херсонського художнього музею окупаційною владою було вивезено близько 10, 5 тисяч авторських робіт художників – знаних в Україні та за кордоном. Нині колектив музейників займається ідентифікацією творів, пошуком слідів цієї унікальної колекції, яка збиралася роками, дивувала і захоплювала відвідувачів, гостей обласного центру, іноземні делегації.
Війна/Виклики долі.
Вкрадена культурна спадщина
У Херсонському обласному художньому музеї імені Олексія Шовкуненка я не була з осені 2021 року, коли у музеї розпочалася «Велика реставрація». Картини були зібрані в фондосховищі, а будівельники тоді почали виконувати роботи з демонтажу. Ми раділи тоді майбутнім змінам.
Нині зі слідів від будівельників – ці пусті вагончик у дворі та пошкоджена будка для охоронника, паркан. Співробітники музею говорять, що самі будівельники зникли вранці 24 лютого 2022 року, так і не законсервувавши об’єкт.
Для колективу Херсонського художнього музею початок війни був шок – але вони, незважаючи ні на що, приходили на роботу. Мабуть, в цю професію приходять ті, для кого важливі духовні цінності.
Про події річної давнини згадує Ігор Русол, інженер. Саме він ходив по демонтованому міжповерховим перекриттям, намагаючись прикрити вікна, закрити від обстрілів в перші дні війни, аби не втратити споруду.
Ігор Валентинович прийшов працювати до Херсонського обласного художнього музею імені Олексі Шовкуненка у 2015 році. Раніше він ніколи не стикався з творчістю, авторством, мистецтвом. Це була для Ігоря Русола нова спеціальність. Поступово освоївся. Саме на ньому була відповідальність готувати й монтувати виставки картин художників. До цього він ставився по-особливому виважено, перечитуючи перед цим біографію авторів або автора виставки картин, до якої готувалися завжди ретельно в музеї.
Кожне відкриття виставки – це була велика мистецька подія для міста. За ці роки він познайомився з творчістю і біографією багатьох художників. Так і поринув у світ мистецтва, тому з біллю показує мені пусте нині фондосховище, згадуючи окупацію Херсона російськими військовими.
Захоплення музею відбулося у липні 2022 року. Окупаційна влада призначила свою псевдокерівницю, яка відразу взялася до справи, проводячи виставки в мистецькому коледжі та критикуючи українську владу. Це був складний період для тих, хто залишався на проукраїнських позиціях.
«Було бридко дивитися на те, що тут відбувалося, тримала лише відповідальність. Ми знали, що буде звільнення Херсона, але не очікували, що за декілька днів до визволення колекцію буде викрадено. Нам заборонили в ці дні приходити на роботу, аби не бачили цей злочин», – говорить Ігор Русол.
У листопаді 2022 року це була одна з найрезонансніших подій, про це говорило все місто. Багато хто навіть не міг повірити, що колекцію просто вивезуть. Аліна Доценко, розповідає, що люди, аби пересвідчитись в цинізмі окупантів, їздили біля музею, фотографуючи та знімаючи на відео цей злочин.
У порожньому фондосховищі залишилося лише декілька картин радянської епохи, які ніби забули, або вони ж для російських загарбників не є цінними. Це не лише портрет Леніна, але і картина будьонівця, полотно якої вимагає серйозної реставрації.
«Викрали найцінніше. За нашими розрахунками майже 10, 5 тисяч картин. Для цього були привезені до Херсона співробітники Сімферопольського музею, великі фури. П’ять днів йшло завантаження нашого культурного скарбу, було залучено близько 50 осіб», – говорить Аліна Доценко, директорка Херсонського обласного художнього музею імені Олексія Шовкуненка.
Аліна Василівна розповідає, що колективу вдавалося довго дурити окупаційну владу, до літа 2022 року, розповідаючи, що картин немає, що їх вивезли перед початком великої реставрації. А приміщення опломбовані не можуть відкривати без директорки.
«У фондосховищі викрадачі залишили замість картин чимало пустих пляшок з-під алкоголю. Ось такий в них культурний рівень», – сумно говорить Ігор Русол.
Але одна зі співробітниць показала сховані картини, так через цю зраду Україна втратила одну із найцінніших музейних колекцій. Після цього окупаційна влада почала тоді створювати фейкову музейну установу, готуючись до вивезення картин з Херсона.
На моє питання, чи українська влада робила спроби вивезти картини на початку війни, то Аліна Доценко прокоментувала так:
– Був 24 лютого 2022 року в першій половині дня дзвінок від Олександра Ткаченка, міністра культури, який сказав, що треба вивозити картини. На моє питання: «Як!?? Місто під обстрілом, немає машин та людей, тут паніка», – то він просто поклав трубку.
Загадкою залишається досі й те, чому колекція не була вивезена перед початком «Великої реставрації» наприкінці 2021 року.
Знаходячись, в цьому пустому фондосховищі відчуваєш глибину втрати для культурного життя півдня України, і водночас відчуваєш, що в майбутньому це буде велике викриття цинізму дій окупаційної влади.
Музей витримав вже не один обстріл міста, адже знаходиться поряд з річковим портом, через який проглядається лівий берег. Колектив весь час перечитує і переглядає пропагандистську пресу, аби знайти черговий доказ цього злочину, знайти сліди картин з музею Херсона.
Музейники продовжують боротися за повернення культурної спадщини Херсона, розповідаючи міжнародній спільноті на різних майданчиках про цей злочин російської влади в українському Херсоні. Повернення колекції з Херсонського обласного художнього музею імені Олексі Шовкуненка – це буде одним із головних завдань після перемоги у війни.
Я вийшла з музею, а перед обличчям ще стояли пусті сітки фондосховища. Про ракетну небезпеку нагадало жахливе виття сирени, сповіщаючи про черговий злочин російської армії, яка спрямовує свою зброю на мирні міста України. Люди поспішали в укриття. Я дивилася навколо і дивувалася містові, попри обстріли, залишалося гарним, не вистачало лише звуку курантів – годинника на вежі, аби відчути мирне життя в Херсоні.
Авторка – Лідія Григор’єва.
Херсонщина. Український Південь
