Владімір Путін здійснив першу поїздку за межі пострадянського простору від тоді, як Міжнародний кримінальний суд видав ордер на його арешт. Російський диктатор наважився поїхати до Китаю на форум «Один пояс — один шлях». В цій країні не діє Римський статут. Тож Путіну арешт не загрожував. Однак, для кремлівського диктатора китайський форум став шляхом до приниження, – Військовий кур’єр.
Першим, хто вказав Путіну на його місце на світовій арені, став лідер Китаю Сі Цзіньпін. Коли очільник Кремля прилетів до пекінського аеропорту, його зустрів лише міністр торгівлі Китаю Ван Веньтао. А ось Цзіньпін вирішив, що Путін не заслуговує на особисту зустріч голови китайської держави біля трапа літака. І це попри той факт, що останнім часом російський диктатор постійно відзначає у виступах теплі стосунки між Пекіном та Москвою.
Ще більш демонстративною виявилася позиція європейських лідерів. Декілька делегатів з Європи, які таки приїхали на форум «Один пояс — один шлях» у Китай, у знак протесту вийшли з зали перед початком виступу Путіна. Серед них був консервативний французький політик Жан-П’єр Раффарен, який очолював уряд Франції у 2002–2005 роках.
Власне, реакція європейців на персону Путіна не дивна. Адже його нещодавно цілком офіційно визнали диктатором у ПАРЄ. А з березня цього року він не менш офіційно є підозрюваним Міжнародним Кримінальним Судом у справі з викрадення українських дітей. Ба більше: на черзі ще одна справа МКС, в якій Путін фігурує як людина, що використовує голод як зброю.
Тож західні політики намагаються уникати будь-якого контакту з ним.
Навіщо Путін приїхав до Китаю
Офіційна причина візиту Путіна до Китаю — це участь у форумі «Один пояс — один шлях». Також російський диктатор провів двосторонні переговори з Цзіньпіном. Про що вони говорили, невідомо. Але насправді тем для розмов у китайського лідера з керманичем Кремля, якого цивілізований світ загнав у глухий кут, не так вже й багато.
Мабуть, основна тема — це енергоносії. Росія намагається переконати Китай, суттєво збільшити закупки російськихнафти та газу. Таким чином Кремль розраховує нівелювати втрату ринку Європи, яка вже майже повністю відмовилася від російських вуглеводнів.
Довгий час Європа лишалася головним покупцем російських нафти та газу. Але після початку російської агресії проти України ситуація почала стрімко змінюватися. Росіянам заборонили експортувати до ЄС нафту та нафтопродукти, а також встановили на ці товари цінову стелю: на нафту – 60 доларів за барель, на світлі нафтопродукти – 100 доларів. Після чого, присутність російських вуглеводнів на європейському ринку почала стрімко скорочуватися.
Росіяни почали активно шукати альтернативні ринки збуту. За їх задумом, головним покупцем енергоносіїв мав стати Китай. Але з новим партнером стосунки не склалися так, як сподівалися в Кремлі. Перш за все, тому що в Пекіні не хотіли потрапляти в залежність від одного постачальника, як це колись зробила Європа. До того ж, Москва змушена була продавати нафту та газ з великим дисконтом.
Останнім часом Китай диверсифікує ризики, для чого розвиває відносини з країнами Центральної Азії. Про це свідчить проєкт нового газогону з Туркменістану, який є головним конкурентом «Газпрому» на китайському ринку. Новий газогін дозволить додатково прокачувати із Туркменістану до Китаю 30 млрд кубометрів газу щорічно.
Найцікавіше те, що туркменський проєкт стане альтернативою «Силі Сибіру – 2» проєкту газогону, який давно лобіює Кремль, але який ніяк не узгодить Пекін.
Показово й те, що туркменський газ, за підрахунками експертів, коштуватиме на 30% дорожче за російський. Але китайці готові платити більше задля зміцнення зв’язків з Центральною Азією.
Для Пекіна – країни Центральної Азії є ключовими потенційними політичними союзниками, особливо на міжнародних майданчиках. Також серед пріоритетів — економічні зв’язки. Зокрема, йдеться про залізниці, трубопроводи та транспортні шляхи до Європи.
Логічно припустити, що на зустрічі з Цзіньпіном російський лідер згадував і про газогін, і про постачання нафти. Але Китай вже неодноразово давав зрозуміти, що не збирається рятувати Путіна, а переслідує виключно свої політичні та економічні цілі.
Як Китай показує ставлення до росії
Китайське керівництво постійно називає росію своїм партнером. Але вчинки Піднебесної красномовніші за слова. Пекін не тільки поховав проєкт газогону «Сила Сибіру – 2», але й вдарив по російському «чорному золоту». За даними західних ЗМІ, останнім часом Китай з російської нафти переорієнтувався на сировину з Ірану.
Як повідомляє агенція Bloomberg, потоки санкційної іранської нафти до Китаю перебувають на найвищому рівні, щонайменше за останні десять років. Іранська нафта пропонується зі знижкою 10 доларів за барель і є дешевшою за російську. За оцінками логістичної компанії Kpler, Пекін отримував минулого місяця з Ірану щодня майже 1,5 мільйона барелів сирої нафти.
Не треба також забувати й про територіальні претензії Китаю до росії. Сучасні китайські карти, атласи та шкільні підручники видаються з описом «тимчасово залишених Китаєм» територій, на яких Хабаровськ, Владивосток, Амурська область, Бурятія та Сахалін позначаються китайськими назвами. Наприклад, на картах у підручнику історії для старших класів частина території росії позначена як колишня китайська земля, яка була втрачена через несправедливі угоди з Москвою.
Все це свідчить про те, що в Пекіні не розглядають росію як рівноправного партнера. Фактично зараз китайська влада користується тим, що Кремль опинився у скрутному становищі.
Путіну ж, який після видачі Міжнародним кримінальним судом ордера на його арешт та визнання ПАРЄ його диктатором опинився у світовій ізоляції, життєво необхідна підтримка Китаю. І Путін вже не приховує, що заради цієї підтримки, він готовий йти на приниження.
Джерело – Військовий кур’єр.
Читайте на сайті інформаційного видання “Український Південь”:
У зруйнованому селі Посад-Покровське на Херсонщині рок-гурт «The Hardkiss» зняв кліп
