Щодня, без вихідних у майстерні: творчість херсонської художниці не змінила окупація
Херсонська художниця Яна Голубятникова в своїй творчій майстерні малює маки Фото: Суспільне Херсон
Херсонська художниця Яна Голуб’ятникова провела всю окупацію у своїй творчій майстерні. Приходила щодня, без вихідних. Коли було дуже холодно, малювала у двох парах рукавичок. Інакше, розповідає, не могла, творчість для неї була – терапія і порятунок.
“Ти приходиш, і думаєш про щось таке вічне, про задачі, які ти собі понаставив. І такий відпочинок від того всього, що відбувається”, — розповідає художниця.
На початку повномасштабної війни, говорить художниця, була розгублена і не могла зібратися. А потім зрозуміла, що кожен має робити ту справу, яку добре вміє. Так взяла до рук пензля. Спочатку працювала над роботами та творчими задумами, які були розпочаті до війни. А згодом почали народжуватись нові.
“Першу мою роботу купили в Німеччині, червона смородина на сірому. Такий настрій був на сірому червоне. І потім потихеньку почала працювати далі”, — говорить Яна.
Однією з робіт написаних в окупації був печворк та колаж з дитячих снів. Сни бувають різні і кольорові, і чорні, і з рибами, і з грушами, і з велосипедами. Дитячі сни цікаві кольорові.
Влітку працювала і над роботою “Водяний та Водянушка”.
“Така світла, сонячна і така хитрунка, і такий в неї тато, дуже її любить. Дай Боже, щоб нас так всіх любили за нашу неслухняність”, — розповідає про картину Яна.
Тематика творчості Яни Голубятникової під час окупації особливо не змінилась. Були і сюжетні роботи, і зо два десятки натюрмортів. Але палітра її кольорів залишалась світлою, адже творчість покликана нести добро та позитив. Після звільнення, ділиться художниця, нічого не змінилось.
“Ні палітра, ні відчуття життя, ні реакції не змінились, бо в моїй країні не закінчилась війна. Я коли йду додому і бачу машину з написом 300, розумію якою ціною купувалось 11 число”, — говорить художниця.
Після звільнення міста Яна робочого графіка не змінила, щодня у майстерні. Виняток робить для господарських справ. Поруч завжди був пухнастий друг та помічник кролик Шльопа. В окупації, говорить, прожила ціле життя, але жодного разу не пошкодувала, що залишилась, бо це був неоціненний досвід.
