Колишній ветеран АТО/ООС Ігор Григоренко пригадує, що 24 лютого був великий потік добровольців у херсонський батальйон 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ. Переважно приходили люди без бойового досвіду.
Отримували зброю і з готовністю йшли в бій.
Командир роти на позивний «Вертольот» обурюється, коли кажуть, ніби Херсон здали без бою. Навпаки наголошує: херсонська тероборона була в місті до 1 березня. І це гальмувало просування росіян далі.— Херсонці затримали росіян на 6 днів. Це багато. Ми своїми діями на Херсонщині кожну годину, кожну добу давали Миколаєву можливість підготуватися. І не дали їм різко зайти в Миколаїв — вважає боєць.
Після бою на Антонівському мосту Григоренко з частиною своєї роти приєднався до 59-ої бригади. Наступні 2 місяці бійці спільно діяли на Миколаївщині. Коли почали відновлювати батальйон, Ігор знову перевівся до свого старого підрозділу.
Тим часом на окупованій Херсонщині партизанив його син.
— І колеса їм дірявив, і соляру зливав, пробивали баки. Хлопцю було 19 років, а він з друзями там вже партизанщиною займався — розповідає «Вертольот».
В окупованому Херсоні в нього залишалися мати, брат та інші рідні. Службу в херсонському батальйоні Ігор сприймає як зв’язок із містом. Хоч за кілька місяців довелося воювати на Донбасі та Харківщині.
— Хай знають, що ми херсонці, ми українці, ми теж повсюди. Так само, як і всі міста, ми всі – за Україну — підсумовує Григоренко.
