Ігор Ліхнов — комбат херсонського батальйону 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ. 24-го лютого він прийняв до лав батальйону кілька сотень херсонців, які хотіли зі зброєю в руках захищати своє місто.
«Приїжджало багато людей, усі мотивовані, казали: швидше-швидше давайте зброю, хочемо йти воювати», — згадує комбат.
Того ж дня бійці херсонського батальйону Сил ТрО вступили у бій. Було це на Антонівському мосту. Херсонці висунулися прикрити вихід з оточення інших підрозділів ЗСУ. Там же херсонці понесли перші втрати.
Після цього комбат зі своїми бійцями продовжував залишатися у Херсоні.
Коли 1 березня росіяни почали заходити в місто, тероборонівці зустріли окупантів на кількох напрямках. Так в районі ТРЦ «Фабрика» рота українських бійців зустріла танкову роту ворога. Цей та інші епізоди оборони міста дають підстави казати комбату, що твердження, ніби Херсон здали без бою — неправда.«Херсон намагалися обороняти. Намагалися обороняти в першу чергу жителі міста. Намагалися обороняти до останнього. Це підтверджують дії нашої тероборони, той же Бузковий парк це підтверджує, загиблі там, поранені в бою в районі Антонівського мосту це підтверджують, це підтверджується мітингами в Херсоні. Тобто люди всіляко намагалися обороняти своє місто. Хто як міг. Ми до останнього обороняли», — пригадує події початку широкомасштабного вторгнення Ігор Ліхнов.
Після окупації Херсона частина тероборонівців залишалася у місті, займалася партизанськими діями. Комбат координував цю діяльність. Окупанти намагалися схопити партизанів.
«Росіяни приходили до мене додому, приходили з обшуком до моїх батьків. У моїй квартирі зламали двері, російські слідчі проводили обшук».
Частину партизанів з херсонського батальйону росіяни таки вирахували і затримали. Комбат, як міг, намагався повернути бійців.
У Миколаєві він почав відновлювати батальйон. Починав з 13 осіб. З часом підрозділ став повноцінною бойовою одиницею, виконував завдання на Донеччині та Харківщині. Під час звільнення Харківщині у вересні херсонці взяли в полон 6 осіб.
«Мета в нас одна, яка об’єднує: звільнення Херсонщини і всієї України».
