Особливо для бійців херсонського батальйону 124 окрема бригада територіальної оборони ЗСУ. Вони були першими, хто зі зброєю в руках намагалися відстояти Херсон вільним від окупантів. Розпочату ними ще в лютому справу завершили інші підрозділи ЗСУ.
Вранці 24-го лютого ротний Михайло Балюк за тривогою прибув у штаб батальйону Херсонської бригади Сил тероборони ЗСУ. Каже, що того дня у херсонців була висока мотивація боронити місто.
Одним з добровольців у його роті був 17-річний юнак. Командир не хотів його приймати до підрозділу, але той вже отримав зброю і пояснював: «Мені дуже страшно, але я все одно вас не кину». Від цих слів у Балюка пішов дрож по шкірі.
Того ж дня «Лиман» висунувся в район Антонівського мосту. У той час через Дніпро з оточення виходила 59-а бригада, бійці Сил тероборони Херсона мали допомогти переправитися військам на правий берег.
Під час цього бою рота потрапила під ворожий авіаудар. Інший ротний – «Береза» отримав поранення. Дісталося і Балюку.
«Пам’ятаю: лежу в болоті весь, полапав – ніби цілий не пробитий, але дихати не можу. Давай кричати «Лиман». І всі до мене, виковиряли з землі».
На зустріч окупантам свою роту командир вивів і 1 березня. Того дня росіяни заходили в Херсон з кількох напрямків. Бійці «Лимана» тримали оборону в районі ТРЦ Фабрика. Проте втриматися проти танків не змогли.
Уже під час окупації міста ротний намагався вийти на вільну територію. Але в одному населеному пункті області його затримали росіяни. Він потрапив «на підвал».
«Я не думав, що ми з цього підвалу вийдемо живими. Свято було велике. Блок цигарок за ніч з хлопцем скурили», – розповідає командир.
Наступного ранку росіяни випустили Балюка, так і не з’ясувавши, кого затримали. Після цього він тиждень лікувався, а далі почав партизанити. За цей час довелося поміняти 4 квартири, росіяни йшли по п’ятам. Довелося знову виходити з Херсона і приєднатися до херсонського батальйону у Миколаєві.
Після війни ротний планує написати книжку про війну. Сподівається, що допоможе дружина – вчителька. А поки буде воювати до остаточної перемоги.
Свою мотивацію пояснює просто: «У мене загинула мама під час обстрілу. У мене багато питань до цих “собак”».
