Жителі Бериславського району поступово виїздять з окупованих населених пунктів. Фронт вже декілька місяців проходить через Великоолександрівську громаду, там йдуть бої, гинуть мирні люди.
Підприємиця Лена Кабанець з Великої Олександрівки думала, що виїздить ненадовго зі свого селища, а склалося по-іншому. Про часи в окупації вона розповіла журналістам інформаційного видання «Український Південь». Підприємиця Лена Кабанець з Великої Олександрівки виїжджала з окупованої Херсонщини наприкінці квітня, перебування там з кожним днем ставало все небезпечнішим для життя. Два тижні через постійні обстріли вона з родиною провела, переховуючись в погребі. Життя важливіше за матеріальні цінності – говорить вона.
«У нас дуже багато виїхало приватних підприємців. Дуже багато зруйновано магазинів і аптек, все спалено і розмародерино. В окупації не можна вільно пересуватися селищем, підеш за хлібом, то можеш і не повернутися. У нас так хлопець загинув перед нашим від’їздом, який виїхав до магазину. Окупація – це постійна небезпека. Виїжджали на короткий термін, думали, що повернемось. В наших домівках тепер живуть російські солдати. Навіть не уявляємо, що залишиться після них», – розповідає Лена Кабанець, підприємиця смт. Велика Олександрівка (Бериславський район).
https://www.youtube.com/watch?v=0K2f_XRfH78&t=44s&ab_channel=%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9%D0%9F%D1%96%D0%B2%D0%B4%D0%B5%D0%BD%D1%8C
У сільській місцевості російські солдати знущаються з місцевих, повідбирали автівки. Тому не дивно, що жителі Бериславщини виходили з окупованої території і пішки, і на велосипедах, і на візочках – рятували своє життя, проходячи через численні блокпости російських солдатів.
«Я виїздила з чоловіком і двома синами 22 та 14-років. Нам пощастило, в тому плані, що якраз почався обстріл – і це нас врятувало від детального огляду», – говорить Лена Кабанець.
З Великої Олександрівки виїхало понад 75% населення говорить – Лена Іванівна, до війни проживало понад 7000 осіб. Газу нема, проблеми постійно зі світлом і водою. Нині вона з родиною знаходиться в Обухівському районі, оформили всі статус внутрішньо переміщених осіб. Тут зареєстровано більш як 60 тисяч, чимало – із Херсонщини. Створення гуманітарного штабу в районі дало можливість надавати оперативно такій соціальній групі і продуктові набори, речі першої потреби.
«З перших днів війни видав наказ про створення гуманітарного штабу в кожному районі, громаді, місті. Крім гуманітарних штабів сюди ввійшли і волонтерські організації. була створена чітка ієрархія і чіткий розподіл обов’язків, кожен знав, що йому робити і за що відповідає Ми всім допомагали», – Олександр Гомон, начальник Обухівської районної військової адміністрації (Київська область).
З 1 березня всі гуманітарні штаби в районі повноцінно запрацювали на підтримку і військових, і територіальної оборони, і внутрішньо перемішених осіб. Ольга Балдич, завідувачка ясел-садка «Зірочка» (м. Обухів), координатор гуманітарного штабу:
«Спочатку ми формулвали допомогу з того, що було. А потім міська рада стала закуповувати продукти харчування, ми її почали формувати і теж видавати людям. Пізніше почала надходити пакетована допомога від різних міжнародних організацій – Чехія, Польща. Кожна організація надавала і бланки строгої реєстраціїі та звітності».
Начальник військової адміністрації району Олександр Гомон очолював свого часу Бериславський район. Спілкуючись з внутрішньо переміщеним особами з Херсонщини, визначив проблеми, з якими ті стикаються зараз, адже попереду складний зимовий період і водночас підтримав земляків.
«Херсонщина для мене рідна. У мене теж болить серце. Впевнений, що Херсонщину буде незабаром звільнено!» – звернувся до жителів області Олександр Гомон, начальник Обухівської районної військової адміністрації.
