У селищі міського типу зруйновано майже всі адміністративні споруди , приватний сектор. Багато розстріляних машин місцевих жителів.
Російські військові продовжують обстрілювати селище і після його звільнення Збройними Силами України Наталя Оліферович, жителька смт. Високопілля, розповідає, як зустрічали ЗСУ з сестрою:
– Своїх хлопців, як побачила, то отетеріла. Йдуть наші , а я не вірю, думаю може переодяглися руські. А моя сестра спитала , а ну скажіть «Паляниця», а я і не додумалася!
Високопільці радіють звільненню. Бої за селище були жорстокі. Ворог з березня тут суттєво укріпився. Але Збройні сили України все ж його вибили. Кадри зафільмували, як українські воїни йшли вулицею Визволителів – і це символічно, бо місцеве населення чекало на звільнення, проходячи через всі жорстокі випробування окупації, згадуючи оповіді батьків і рахуючи, хто більше біди приніс – німецькі нацисти в минулому столітті чи росіяни в 21-му.
“Не вірилось спочатку, що на нас напали. Як ми жили в окупації? Це страшно, це – жуть. Як передать? Ми з двору не виходили. Нам не можна було нічого, з білими лєнточками скрізь. А наш хлопці кажуть та познімайте. А нам без них не можна було пересуватися селищем. У нас навіть паспорти позабирали руські”, – продовжує свою розповідь Наталя Оліферович.
У центрі адміністративна споруда селищної ради – зруйнована, ліцей пошкоджений, в ньому все розграбоване і понівечене. Багато садиб сильно пошкоджено, відновити їх буде складно. Зруйнована вщент і хата доньки героя Другої світової війни, кавалера Ордена Слави Постриганя Михайла Андрійовича – Лідії Михайлівни Турлюн, 85-річної пенсіонерки.
Про це написали в соцмережах її родичі. Зазначивши, що до селища почали повертатися люди. Але перебувати тут ще небезпечно.
“Бачимо наслідки російського обстрілу. За мною горить хата. У дворі розстріляна машина”, – розповідає Ігор Йосипенко, засновник Благодійного фонду «Українці переможуть!», показуючи хату, що горить позаду нього.
Скрізь по селищу автівки місцевих жителів помарковані Z і розтрощені. Це як їх кладовище. Їх багато. Селище до російсько-української війни було заможним, тож майже у кожному дворі була автівка. Більшість населення поступово покинуло окуповане Високопілля, загарбники викрадали людей, грабували місцеве населення. А ось Наталя Оліферович не змогла покинути рідну домівку.
“Чоловік остався ніяк не хотів їхати, до останнього хліб збирав з поля. Він не міг представити, як це може згоріти А воно горіло тут. Ми всім кутком пожежу тушили. Всі вийшли”, – говорить Наталя Оліферович, жителька смт. Високопілля.
Над селищем іноді зависають дрони, російські військові ведуть розвідку, але цей населений пункт їм вже не повернути. Збройні Сили України крокують далі. Південь України буде звільнено!
