В одному з невеликих сіл окупованої російськими військами Херсонщини хтось із сміливців у ніч перед Днем Незалежності України підняв на верхівці вишки мобільного зв’язку синьо-жовтий прапор.
Знайти справжнього виконавця героїчного вчинку рашистами не вдалося. І тоді розлючені окупанти, за прикладом гітлерівських головорізів, зігнали до центру села всіх його мешканців. Потім вибрали з них кількох молодих людей, хто, на їхню думку, за віком і спритністю здатен був піднятися з прапором на пік вишки. Не добившись від них зізнання у причетності до скоєнного або ж інформації про те, хто це зробив, російські військові стали погрожувати їм однією з найганебніших тортур – кастрацією. У здатності ворога на таке сумніватися не доводиться: про виконання таких погроз ми вже чули.
Не виключено, що рашисти поглумилися б над поневоленими українцями і цього разу, якби на їхній захист не стало усе село. Сльози і умовляння людей подіяли. Але це зовсім не означає, що завтра подібне не повториться у якомусь іншому селі. Бо смак людської крові російські окупанти вже відчули. Тож вони здатні вже на все.
