Маніпуляція, залякування, фізичні тортури, погрози, – там чином окупаційна влада, російські військові залучають до співпраці керівників різних установ.
Широко облетіло російські телеканали інтерв’ю з директоркою навчально-виховного комплексу 48 Херсона Кірцхалією Оленою Петрівною, яка нібито погодилась на співпрацю з російською владою, але що за цим було?
Розповіла в редакції «Українського півдня вона наступне.
Олена Петрівна вже тривалий час не ночувала вдома, так по суті живе чимало керівників освітніх закладів, які з якихось причин залишилися на окупованій території. Їй довго не йшла з голови остання розмова з двома технічними робітниками закладу, один з них – електрик, інший робітник хакладу, – про їх підтримку дій рф та бажання співпрацювати з ними, вона навіть не втрималася, різко їх осікла, нагадавши, що саме Україна сплачує їм зарплату, Україна – їх держава. На тому і розійшлись, але ці два робітники, затамувавши образу, пішли до російських військових і розповіли їм , що керівниця школи з відкритою проукраїнською позицією і водночас перебуває на окупованій території, що треба її провчити.
Вона вже потім буде згадувати цю розмову у ізольованій кімнаті колишнього медвитверезника, який став місцем, де утримують в Херсоні всіх, хто не погоджується на співпрацю з російською владою.
Олена Петрівна того дня забігла на декілька хвилин до себе додому і відразу до неї ввалилися фсб-шники у чорному, яких привела до її дому колега-завгосп, судячи по її синцям – адресу директриси вибивали через тортури.
Олена Петрівна своє затримання згадує з хвилюванням, бо і били по обличчю, і лупили зарядкою від телефону, і хтиві погрози були, а потім повезли кудись і добу тримали в темному приміщенні витверезника. А потім – допит і нагадування про розмову з її працівниками і руба-питання, чи вона тут і згине у підвалі, чи вихід з нього – це зустріч з Тетяною Кузьміч і допомога в організації початку нового навчального року в школі 48.
Після допитів, залякувань, погроз її привезли до стін Херсонської міської ради, де в кабінеті на другому поверсі господарювала по-царськи Тетяна Кузьміч. Та з ходу – сказала, що на її місце прийшла вже Тетяна Михайлівна, якась викладачка коледжу в Херсоні, а вона повинна і понеслось – і допомогти видати випускникам-2022 року школи атестати російські, причому, надрукувавши на принтерів самим в школі, зібрати колектив і батьків учнів, налаштувавши їх на новий навчальний рік за російськими програмами , і отримати російські підручники і багато ще чого.. Свої відповіді тому журналісту вона мало пам’ятає, все було, як в тумані. Але вона чітко відчувала в той момент, що вся її суть як керівника в демократичній країні – проти насильницьких заходів, побиттів, тортур, погроз. Вона виживе і покине цю територію, аби розповісти, яким чином окупанти отримують, згодних на співпрацю, керівників. Бо в медтверезнику, їй навіть у стакані воді відмовили, бо сильно багато їх тут – незгодних, – сказали наглядачі.
Вона тільки- но вирвалась з полону, дібралась додому, зібрала перші речі, знайшла перевізника і через деякий час була на підконтрольній території України, даючи свідчення СБУ, в який спосіб окупаційна влада вибила з нею згоду про співпрацю.
«Але збори 4 червня в нашому закладі так не і відбулися, нікому було їх проводити. Більше того, наш педагогічний колектив проти співпраці з окупаційною владою, проти – працювати за російськими програмами. Так, два технічні працівники виявились боягузами і зрадниками,які продалися за подачку. Але всі в школі вірять в ЗСУ і чекають. Чому я пішла на такий крок з інтерв’ю? Через тортури і відкриті погрози позбавити мене життя. Моя ціль була – вижити і розповісти, яким чином ламають людей в підвалах в Херсоні. Це – садисти, я – жінка.Звісно, я плакала, коли побачила перший блокпост з українським прапором, бо я знаю і вірю, що наша школа вчила і буле вчити дітей тільки за українськими програмами.Жалкую, що не виїхала від початку окупації, тоді б не було такої ситуації, але все можна виправити, окрім смерті та зради своїй країні. Я – українка і за Україну», – сказала у розмові з журналістом інформаційного видання Олена Петрівна .
