Інтерв’ю із ректором ХДУ, народним депутатом України VІІІ скликання, заслуженим працівником освіти України, українським науковцем у галузі інформаційних технологій навчання Олександром Володимировичем Співаковським.
– Як вам взагалі спала на думку ідея стати ректором?
– Кожна людина має свою мету і мрію. Ще в 1972 році я вступив у школу юних математиків при фізико-математичному факультеті, у 1974 вступив на фізмат, закінчив, став вчителем математики і тоді у мене з’явилась ідея так чи інакше стати ректором свого університету. Більш того, я вважаю, що я можу принести йому певну користь, мені дуже хочеться, щоб наш рідний університет процвітав.
Ректорство – це не самоціль, а лише інструмент для того, щоб зробити щось у своєму житті, щоб дуже довго жити навіть після своєї фізичної смерті.
– Розкажіть про правило, яке використовуєте щодня.
– Довіряти, але перевіряти.
– Ідеальна відпустка Олександра Співаковського – це…
– Ідеальна відпустка – це та, яку проводиш в колі сім’ї, маєш час на роздуми. Взагалі, наявність вільного часу і можливість подумати – це дуже важливо: почитати книги, аналітику, зробити певні порівняння. Це робить відпустку більш результативною, коли ти щось нове здобув для себе.
– Ви досягли значних успіхів у шахах, і от я чув, що існує так званий “шаховий” тип мислення. Чи це правда?
– Так, правда. Це комбінаторне мислення. Ти маєш певну стратегію, але під час безпосередньо партії повинен враховувати нинішню ситуацію на дошці.
– Наскільки сучасні студенти відрізняються від студентів, до яких належали й ви?
– Нинішнє покоління студентів точно не таке, як наше. Ми – покоління “бебі бумерів”, що жило ще за радянських часів, коли була дисципліна, порядок, трошки навіть тиранії. Крок вправо-вліво карався дуже жорстко, іноді за якісь слова могли вигнати з навчального закладу або посадити у психлікарню. Тоді всі звикли до того, що життя лінійне, воно не змінюється, твоє життя визначене раз і назавжди.
Сьогодні все зовсім по-іншому, ваше покоління “Z” та “міленіалів” виросло у вільній Україні, має свою систему цінностей. Висловлювання від нашого покоління ви сприймаєте неоднозначно, пропускаєте все через свої фільтри, самі приймаєте рішення, вам не так просто нав’язати іншу точку зору.
Немає такого “Я – начальник, він – дурак” чи навпаки. І ми повинні розуміти, що світ змінився. Не тільки знання і технології дуже швидко змінюються, а й ментальність людей і ваше покоління – це покоління вільних людей, тому я точно впевнений, що українська молодь не хоче в імперію до Росії. Так, у нас є свої проблеми з анархією, проблеми з виконанням законів, але я знаю, що ваше покоління буде гарним.
– Яке майбутнє інформаційного простору?
– Я думаю, тут два шляхи: з одного боку – гібридна людина, яка все більше буде мати відповідних чіпів, штучних гаджетів у своєму тілі, а з іншого – це шлях до цифрового безсмертя, де наші образи як окремі програми будуть існувати в Інтернеті і ми матимемо можливість з ними спілкуватися будь-де і будь-коли.
– Скоро відбудуться вибори ректора, чи будете ви балотуватися?
– До того ще багато часу, це залежить від багатьох факторів: якщо ти маєш команду, маєш успіх, якщо тобі є з чим вийти до колективу, якщо ти маєш що розповісти, що ти зробив за цей час, чи успішно ти працював, чи ні, наскільки ти можеш продовжити цю роботу – від відповідей на ці питання залежить, чи піду я на вибори ректора, чи ні.
– Яким ви бачите Херсонський державний університет через декілька років?
– Я бачу його стабільним, процвітаючим, який має свій контингент, власні наукові школи, перспективу бачення, який обслуговує освітні інтереси студентів. Бачу його університетом, що ідеально вписаний у ландшафт Херсонщини. Я вважаю, що ХДУ був, є і буде лідером освітніх послуг.
– Олександр Співаковський – жорсткий керівник?
– Я вважаю, що так. Я дотримуюсь такої формули: на етапі прийняття рішень у нас повна демократія, на етапі їх виконання – повна диктатура.
-Кава чи чай?
– Кава.
– Зима чи літо?
– Літо.
– Жити в місті чи в селі?
– У місті.
– Ранок чи вечір?
– Ранок.
– Талант чи досвід?
– І те, й інше.
– Ви більше кар’єрист чи сім’янин?
– І те, й інше.
– Чи є ситуації, про які ви шкодуєте?
– Є, але небагато. Я дотримуюсь такої формули: “Озираючись назад, у минуле – ні про що не шкодувати “, бо людина дуже нещасна від того, що вона зробила щось не так і цього змінити не може.
– Ким мріяли бути у дитинстві?
– Успішною людиною.
– Наступного року вам виповниться 65 років. У вас вже є плани на ювілей?
– Поки що ні.
Спілкувався Дмитро Воробйов
