У 1933 році вперше в світі Юрій Вороний здійснив першу трансплантацію нирки саме в Херсоні. І от в новому сторіччі новина – у херсонських лікарнях повертаються до трансплантації органів. Зокрема, нирки пересаджуватимуть у КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім. Є.Є. Карабелеша». До відома: з цього року трансплантації за кордоном державою фінансуватися не будуть. Українські медики спроможні виконувати операції самі і це дешевше майже в 7 разів, ніж в інших країнах світу. До речі, сама операція для пацієнта буде безоплатною.
Чи достатньо для цього лише бажання самого пацієнта і які умови донорства – про це у розмові з завідувачем відділення хірургії судин лікарні Карабелеша Євгенієм Гардубеєм.
– Щоб зняти пацієнта з гемодіалізу і провести трансплантацію – одного бажання недостатньо. Більше того – рішення приймає консиліум, до складу якого, як мінімум, входять дві особи – трансплантолог і нефролог. І то, питання виноситься на розгляд тільки у тому випадку, коли всі можливі варіанти лікування остаточно вичерпані. Тоді надходить черга до згоди пацієнта. Його вносять до Єдиного реєстру Міністерства охорони здоров’я України і це дуже відповідальний момент. Адже, якщо пацієнт є тотожним посмертному донору і протягом 4-х годин після повідомлення йому про це, не виходить на зв’язок, то автоматично опиняється у кінці черги Реєстру.
– Ви говорите про посмертних донорів. А чи може звичайна здорова людина запропонувати свої послуги в донорстві або родич стати ним?
– Точніше сказати, продати орган? Поки що такого законодавством України не передбачено, навіть заборонено. У Законі України «Про трансплантацію» все чітко прописано і він працює якраз на упередження купівлі-продажу органів – заробити на цьому не можна. У бажаючого стати посмертним донором є лише один варіант: зайти на сайт МОЗ України і за посиланням заповнити заяву про своє бажання. При цьому він обирає на свій розсуд, які органи може запропонувати як донорські – від одного до кількох.
Щодо родичів. Таке можливо, але цьому передує судова процедура доказу, що це дійсно близька людина і фізіологічно може стати донором.
– На скільки готова лікарня до проведення такого роду операцій?
– У цьому напрямку у нас зроблено дуже багато. У першу чергу триває навчання медичного персоналу. Я пройшов навчання як лікар трансплантолог, інший колега – трансплантолог-координатор. Здобувають нові знання і патологоанатоми, лаборанти. Одні вчаться правильно визначати сумісність, інші – діагностувати смерть мозку. Крім того, вже замовлені препарати, необхідні для приймання під час перебування в лікарні. Адже система трансплантації включає в себе і донорський забір, і проведення самої операції, і прийом ліків після хірургічного втручання, і реабілітацію.
– Євгеніє Юрійовичу, теорія, звісно, добре, а як же практика?
– Буквально у березні в Запоріжжі я брав участь в трансплантації печінки (14 годин тривала операція), і в двох трансплантаціях нирок. Також нещодавно повернулися з колегою зі Львова, де мали змогу спостерігати за трупною трансплантацією серця, печінки і двох нирок.
– То вже влітку приступаєте?
– Це ще не все. Зараз триває робота по підписанню договору з Запорізькою клінічною лікарнею та інститутом ім.Шалімова в м.Києві, що на перших операціях працювати з їхніми спеціалістами.
І якщо наказ по лікарні щодо трансплантації вже підписаний, попереду ще є над чим працювати, маю на увазі документальну базу: наш медичний заклад повинен отримати ліцензію, підписати договір з МОЗ України.
– Відомо, що за попередніми підрахунками є потреба у трансплантації нирок 2,5-3 тисяч пацієнтів. Цікаво, хто ж стане першим
– Це може статися не раніше липня – серпня, і то, як кажуть, як зійдуться зірки: щоб і донор був, і пацієнт готовий. У цій справі загадувати не доводиться. Трансплантація – не конвеєрна справа, а швидше неспішна, делікатна, яка потребує виваженості і майстерності водночас.
– Успіхів Вам.
– Дякую.
