Життя швидкоплинне. Ще так недавно молоді та здорові першобудівники міста будували в Таврійських степах Каховську ГЕС, Північно-Кримський канал, залізну дорогу, працювали на підприємствах Таврійська. І так недоречною становиться звістка, коли хтось з них помирає. Вчора стало відомо, що пішов з життя першобудівник Михайло Миколайович Сахно. Всього декілька днів він не дожив до свого 92-го дня народження.
Михайло Миколайович Сахно народився 25 листопада 1928 року в багатодітній родині в с. Наумівка Чаплинського району Херсонської області. Дитинство випало на важкі роки колективізації та голодні 30-ті роки. Батьки все зробили, щоб всі діти вижили. Та в 1941-му році розпочалась Велика Вітчизняна війна, батьки пішли на фронт і Михайло та його ровесникам довелось швидко подорослішати, бо треба було брати відповідальність за матерів та менших братиків і сестричок, пережити всі тяготи окупаційного «нового порядку».
Після звільнення Лівобережжя України від німецьких загарбників у 1943 році Михайлу виповнилось 16 років, молодь цього віку набирали на роботи по відбудові народного господарства на звільнених від ворога територіях. Михайло поїхав працювати на цементний завод в місті Краматорську. Після роботи вчився у вечірній школі, отримав водійські права, працював водієм. У 1946 році був призваний до лав Радянської армії. Високий і статний Михайло потрапив на службу в Морфлот. Служив у місті Феодосії.
Після службі в армії молодий моряк вирушив на масштабне будівництво Каховської ГЕС та Північно-Кримського каналу, куди за молодіжними путівками з’їжджалась молодь з усього Радянського Союзу. Працював водієм. Часто навідував батьків з меншими братиками й сестричками, що переїхали до села Хрестівка. Тут він познайомився з молодою вчителькою Чистяковою Любов’ю Леонтіївною, яка після закінчення Полтавського педагогічного інституту за розподілом отримала направлення до Хрестівки викладати в сільській школі. Молоді люди побралися й переїхали до молодого міста на березі Дніпра – Нової Каховки, отримали маленьку кімнату в комуналці. У молодої пари в 1954 році народися первісток – син Віталій.
Місто швидко розбудовувалось, першобудівники отримували окремі кватири, а молодь мала можливість брати план під забудову власного приватного будинку в селищі Східному. В 1960 році взяв план і Михайло, власними руками побудував для своєї родини гарний затишний будинок по вулиці Нечуя Левицького. В новій оселі у 1964 році народилась донька Людмила.
В 70-х роках Михайло Миколайович влаштувався на роботу в управління Північно- Кримського каналу, де відпрацював водієм до виходу на пенсію у 1988 році. Він завжди відповідально ставився до виконання своїх професійних обов’язків, був чуйним до своєї родини та щирим до друзів і товаришів. Був доброзичливою й відкритою людиною, мав багато друзів, з якими підтримував тісні стосунки.
У Михайла Миколайовича росте внучку, три онуки, один правнук і п’ять правнучок.
Світла пам’ять про Михайла Миколайовича Сахно завжди буде жити в його добрих справах, дітях, внуках та правнуках.
Наталя Малинова, директор музею історії міста Таврійськ
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
