Цілющий інструмент: як дримба з Херсонщини підкорює світ

Такий незвичайний інструмент як дримба Дмитро Дзюба полюбив ще на фронті. Саме це допомагало чоловіку вгамувати неспокій та хоча б трохи розважитись. Дмитро переконаний – дримби мають цілющу силу. Тому після повернення з фронту чоловік взявся за майстрування інструменту. Хотів зробити для себе, але згодом слава про дримбу долетіла аж до Америки. І сьогодні цей музичний інструмент з Херсонщини поширився по всьому світу.

Дмитро Дзюба родом з села Чулаківка, Херсонської області. Навчався у педагогічному університеті та 4 роки працював шкільним вчителем креслення і трудового навчання. Потім працював інженером на літакобудівельному заводі та начальником пожежної служби. У 2014 році пішов добровольцем в АТО, потрапив у 74 окремий розвідувальний батальйон. Після повернення з війни взявся майструвати дримбу. А ще створив свій Youtube канал, де розказує все про цей музикальний інструмент.

Дримба допомагала на війні

Саме дримба була моєю найбільшою підтримкою на війні. Я пішов в АТО добровольцем ще у 2014 році. Іншим людям складно уявити атмосферу на війні. Щоб якось заспокоїти свої нерви та заглушити гул постійних пострілів, я почав грати на дримбі. Та й у вільний час це було непоганим заняттям.

Але з інструментом я познайомився ще до війни. Я давно захоплююсь музикою і грав на різноманітних інструментах.

Свою першу дримбу я замовив у одного майстра, але після повернення додому подарував її кумові. Собі ж вирішив замовити іншу – знайшов в інтернеті майстра, якому заплатив непогані гроші за інструмент. Але мені прийшла дримба просто жахливої якості. Тоді я подумав: а чому б не спробувати робити самому? І у мене вийшло з першого разу. Звісно, не ідеально.

Потім я почав робити і дарувати інструменти друзям і навіть не думав робити з цього бізнес. Але згодом про мене почули й інші люди з різних міст, почали цікавитись і замовляти. Тоді я вже почав робити дримби на продаж.

Цілюща властивість інструменту

Дримба – це стародавній інструмент, який робили ще тисячоліття тому. А ще він поширений по всьому світу, але у кожного народу по різному називається: у якутів – хамуз, норвежців – мотхарба, росіян – варган. У Середньовіччі дримба поширювалась по Азії, Європі, а потім, з колонізацією Америки – і в західній півкулі. Це язичковий самозвучний інструмент. Монголи використовували дримби для духовних практик, а ще завдяки ним викликали духів та входили в транс.

Велике поширення мала дримба на Західній Україні, зокрема, серед гуцулів. Існували навіть цілі ансамблі дримбарів, які грали на святах. А ще на Гуцульщині інструмент також використовували для духовних практик. Чому? Бо це єдиний інструмент, який передає вібрацію на організм людини. Він звучить лише тоді, коли його приставляють до зубів, а ротова порожнина служить резонатором. Тому організм отримує вібрації, які дуже на нього впливають.

Свідомість людини під час гри на дримбі може змінюватись: якщо грати на низькій тональності – людина заспокоюється, якщо на високій – підбадьорюється.

Кожен інструмент має ім’я та власну колиску

Лотос, Ельф, Мольфар, Мамай, Хмара, Друїд – все це назви дримб. Вони бувають різних форм, мають різний звук, різний характер. І щоб клієнту було легше визначитися, я вигадав “імена”.

Дримби я створюю з міді, чорного металу, або нержавіючої сталі. Я беру прутик , знімаю зайве та виточую деку. Потім роблю язичок, який вставляю у деку. Важливо використовувати матеріали, які не мають небезпечних сполук (олово, свинець), адже інструмент контактує з зубами. Я роблю будь-які тиснення на дримбі – все, що захоче клієнт.

Не менш важливим для мене є футляр інструменту, який я ще називаю колискою. Для них використовую деревину вишні, яблуні, груші, сливи – все, що росте у саду.

Для зручності проробляю в футлярі отвір, щоб інструмент було комфортно носити на шиї, а при нагоді й необхідності – швидко зняти і зіграти. Ні в якому разі я не обробляю деревину лаками чи фарбами. Використовую бджолиний віск або натуральне лляне масло. А ще можу зробити колиски з рога оленя чи лося. Навчитись робити дримби було не складно, адже я вже мав досвід роботи з різними матеріалами – виготовляв нарди, шахи, японські сякухаті, індійські бандурі, флейти з бамбуку, інші духові інструменти.

Також я реконструюю і старі дримби, які можуть викопувати археологи. Зазвичай їх потрібно просто очистити від іржі і замінити язичок. Нещодавно мені до рук потрапила дримба, якій не менше 500 років. На схожих інструментах грали скіфи.

Експорт дримб 

Після того, як я почав робити дримби, чутки про це поширились не тільки в Україні, а й за кордон. Все завдяки Фейсбуку – я показую багато своїх праць саме там, тому мене якось знайшли іноземці і діаспоряни.

Зараз мої дримби є вже у США, Німеччині, Франції, Нідерландах, Болгарії, Іспанії, Португалії. Бувають навіть оптові замовлення – у Францію і Німеччину відправляв по 15 штук. І зараз роблю 30 дримб для клієнтів з Англії. Кожен 5 мій клієнт з-за кордону.

Замовляють як музиканти, так і колекціонери, які просто хочуть поставити інструмент під скло. А ще є замовлення з іноземних магазинів. Немає ні дня, щоб до мене не написав клієнт, інколи черга на місяць вперед. Коштує інструмент 900-1500 гривень.

За 4 роки я зробив вже близько 600 дримб. Можу за один день зробити інструмент з колискою, якщо є настрій і сили. А ще мені допомагає концентрувати увагу стрільба з лука – це таке моє ще одне хобі.
Дримба дуже цікавий та водночас простий інструмент. На ньому просто навчитись грати і не потрібно вивчати ніякої нотної грамоти. І сьогодні він теж популярний – багато гуртів використовують дримбу.

ШОТАМ

Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *