Миколаївщина: топ-8 найкрутіших локацій туристичного сезону-2020

Сьогодні ми хочемо познайомити наших співвітчизників з основними туристичними принадами Миколаївщини. Хочеться наголосити, що більшість українців асоціюють цей регіон із пляжним відпочинком. Але насправді тут є чимало інших місць, де можна отримати позитивні емоції і неймовірне задоволення, пише Укрінформ. Отож, до уваги подорожувальників – основні й найцікавіші локації нашого краю, де ви гарно проведете свою відпустку чи вихідні, оздоровитеся й отримаєте незабутні враження.

Допоможе нам у цьому відомий миколаївський еколог, заслужений природоохоронець України та експерт із питань туризму Олег Михайлович Деркач.

На його думку, Миколаївська область має потужний рекреаційно-туристичний потенціал і природно-заповідний фонд, які здатні здивувати і розважити відпочивальників. Завдяки унікальному рельєфу та клімату сьогодні тут розвиваються багато різних видів туризму. Окрім відпочинку на піщаних пляжах Чорноморського узбережжя, тут можна займатися яхтингом, рафтингом, кайтингом, віндсерфінгом, велосипедними та пішими прогулянками, ходити на екскурсії до унікальних каньйонів, заповідників, знайомитися з неймовірно красивими куточками природи, вдихати цілющі аромати безкрайніх степів, і при цьому ще й розширювати свій кругозір і розвивати ерудицію.

СТОЛИЦЯ УКРАЇНСЬКОГО РАФТИНГУ

Село Мигія Первомайського району, що на північному заході Миколаївщини, називають столицею «українського рафтингу» і «маленькою Швейцарією». Цю почесну назву воно заслужило за велику кількість скелястих островів посеред Південного Бугу, річкових порогів, багату флору та фауну і неймовірно красиву природу.

Але Мигія — це не лише мальовниче село. Це одне з найвизначніших туристичних місць області й навіть усієї країни. Тут збереглися унікальні природні комплекси та об’єкти. На Мигійських порогах проводяться міжнародні змагання з плавання на байдарках і рафтах, адже тутешня байдарочна траса посідає друге місце в Україні за складністю сплаву. Наразі без перебільшення можна сказати, що це центр України з екстремальних туристичних розваг. Тут можна займатися рафтингом, водним слаломом, роуп-джампінгом тощо.

Мигійські пороги є частиною Національного природного парку «Бузький Гард», що займає територію понад 6 тисяч гектарів. Це вузький скелястий каньйон на річці Південний Буг. Він є найбільшим у степовій Україні, поділяється на верхній поріг – «Млиновий» і нижній, який отримав назву «Інтеграл» або «Червоні ворота».

Безумовно, рафтинг є родзинкою Мигії. Але останніми роками тут успішно розвиваються й інші напрями екстремальних розваг. Серед них роуп-джампінг, більш відомий в народі під назвою «тарзанка». Любителям пропонують стрибнути з мосту, висотою 35 метрів над річкою Південний Буг. Сам міст – у селі Іванівка, навколишні краєвиди якого теж зачаровують. Ще один вид розваг у Мигії пов’язаний з 500-метровим швидкісним спуском по крутонахиленому тросу (тролей) біля Чорного (родонового) озера.

Але Мигія славиться не лише своїми екстремальними розвагами. Це село має багату віковічну історію. Тут виявлено поселення епохи неоліту, бронзи (VI, II тисячоліття до н.е.), скіфського періоду (V-II ст. до н.е.) і черняхівської культури (II-VI ст. н.е.). На цій території побував давньогрецький історик Геродот. На початку XVIII сторіччя на місці теперішнього села було засновано запорозький зимівник.

Неподалік мигійських порогів є будівля парового млина, зведена ще у 1888 році. Його побудував місцевий поміщик Йосип Скаржинський – легенда півдня, патріарх степового лісорозведення.

«ГРАНД-КАНЬЙОН» У МІНІАТЮРІ – АКТОВО

Наступною туристично-рекреаційною зоною Миколаївщини, яка вабить до себе туристів, є Актовський каньйон. Він входить до списку семи природних чудес України і вважається однією з найстаріших євразійських ділянок суші. Його глибина досягає 50 метрів, а площа – близько 250 гектарів. Він є частиною регіонального ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» на території Вознесенського району.

Через свій ландшафт і оригінальну геологію Актовський каньйон є унікальним не тільки для України, а й для всієї Європи. Адже за своїм віком та геологічними показниками він нагадує «Гранд-каньйон» в Америці. Так, він менший за розмірами, але схожість дуже велика. Тут унікальна флора і фауна, ростуть ендеміки, серед яких гвоздика та мерингія бузька, гірський тюльпан та багато інших.

Актовський каньйон ще називають «Долиною диявола» або «Малим Кримом». І не дивно. Гранітні валуни, базальтові скелі, незаймані галявини з ковилою, величезні кам’яні брили, що нависають над рікою Мертвовод, таки справляють враження чогось надзвичайного. Тут ростуть майже зниклі рослини, водяться рідкісні тварини. Казкова краса скель, обривів, порослих схилів просто зачаровує. У каньйоні можна зустріти маленькі водоспади з кришталево чистою водою, яка вважається цілющою, змиває втому, додає сил. Тутешні місця полюбилися і скелелазам.

Повітря в цій місцевості пахне не тільки травами. Воно буквально насичене легендами, таємницями та містикою. Ці камені оповиті ореолом загадок. Історики стверджують, що це дивовижне місце тривалий час використовували козаки-характерники – одні з найбільш таємничих персонажів українського козацтва.

ЦЕНТР БУГОГАРДІВСЬКОЇ ПАЛАНКИ

Туристичній спільноті України добре відома назва «Бузький Гард». Це Національний природний парк, який розташувався на території п’яти районів Миколаївщини. Але далеко не всі знають, що ця назва пішла від урочища Гард на березі Південного Бугу поблизу міста Южноукраїнська, воно тісно пов’язане з історією запорозького козацтва. Тут майже три століття був центр Бугогардівської паланки.

Сьогодні урочище є своєрідною природною лабораторією, де можна побачити ті ландшафти і природні умови, у яких відбувалися становлення й розвиток українського козацтва протягом XVI-XVIII століть.

Урочище Гард – це глибокий вузький каньйон з крутими скелястими берегами. Поміж його гранітних брил тече Південний Буг, утворюючи тут один із найбільших порогів – завдовжки понад пів кілометра. З лівого берега нависають три величезні скелі з поетичними назвами – Сова, Брама і Пугач. Разом усі ці об’єкти утворюють величний кам’яний ансамбль. На верхніх ярусах урочища, де висота скель сягає 40-50 метрів, панує степова рослинність. Нижній ярус оповитий заростями карликового дуба, клена татарського і численних чагарників.

Крім мальовничих природних краєвидів, Гард цікавий своїм історичним минулим. Тут сталося багато подій, пов’язаних із козацтвом й оспіваних у численних народних переказах і легендах.

Урочище Гард також є одним із центрів скелелазіння України, де клуби з усієї країни проводять різного роду чемпіонати, змагання та фестивалі.

На стрімких щитах скелі Брама проходять маршрути з категоріями складності від IV до VII. Найскладніші з них мають категорії VII-a та VII-б і називаються «Дракон» і «Табу». Також можна полазити на кам’яних брилах скелі Пугач.

Крім того, більш привабливого місця для катання на велосипеді, аніж урочище Гард, годі й шукати. Його огортає мереживо мальовничих ґрунтових доріг, які з’єднують між собою пороги, балки і скелі, що ведуть до просторих терас із оглядовими майданчиками. Звідси відкриваються чудові пейзажі з видом на могутні скелі, Сокурову балку або «Ворота Гарда», як її називали ще козаки.

«МИКОЛАЇВСЬКІ БАГАМИ»

Це місце вважається найбільш незайманим і одним із найкрасивіших та найзагадковіших на Миколаївщині. Йдеться про півострів Кінбурнська коса, який поціновувачі прозвали «Миколаївськими Багамами». 23 кілометри незабудованого морського узбережжя зі сліпучо-білим дніпровським піском. Не дивно, що створений тут у 2009 році Національний природний парк назвали поетично – «Білобережжя Святослава».

А ще – це одне з найулюбленіших місць відпочинку мешканців України і навіть зарубіжжя. Його приголомшлива природа і багата історія запрошують провести тут свої вихідні й відпустку. Кінбурнська коса зачаровує своєю первозданністю, вона досі зберігає таємниці древніх цивілізацій, які населяли півострів із давніх-давен. З одного боку, коса омивається прісними водами Дніпро-Бузького лиману, з іншого – солоними водами Чорного моря. Тільки на самому краю коси ви однією ногою зможете стояти в Чорному морі, а другою – у лимані.

Звичайно, перше, задля чого сюди приїжджають люди, – це відпочинок на морі. Багатокілометрові напівпорожні пляжі й справжня морська вода. А ще це край озер. Тут їх налічується близько 400: прісні, солоні, солеродні, кефалові та багато інших.

Одним із місцевих чудес природи вважається Волижин ліс – найбільший лісовий масив на пониззі Дніпра, який є залишком стародавніх лісів, що росли тут раніше. Саме тут росте найстаріше дерево Миколаївщини – 500-літній дуб.

А ще тут милує око найбільше в Європі дике поле орхідей, розташоване недалеко від села Покровка. Це 90 гектарів краси й ароматів.

Крім того, Кінбурн – теж місце з багатою історією. Колись це був острів, облюбований стародавніми греками. Одна з легенд оповідає про амазонок, які жили тут за законами матріархату і приносили в жертву чоловіків, поки їх не переміг Геракл. Інша розказує про заховані на півострові скарби скіфів.

Пізніше, за часів Київської Русі, тут проходив головний торговий шлях «З варяг у греки», який пов’язував Балтію і Скандинавські країни з Причорноморськими.

За часів козацької доби з боку лиману на Кінбурнській косі розташовувався центр Прогноївської паланки Запорозької Січі, яка виконувала роль козацького порту.

МІСЦЕ, ЯКЕ ПРИНОСИТЬ ЩАСТЯ

Поблизу села Парутине в Очаківському районі збереглися залишки давньогрецького міста, яке проіснувало тисячу років – з другої чверті VI століття до нашої ери до 70-х років IV століття нашої ери. Це стародавня держава античної доби – Ольвія. Вже багато десятиріч вона притягує до себе численних поціновувачів історії й заслужено вважається перлиною серед туристичних об’єктів Миколаївщини і всієї України.

Ольвія – найцікавіший і найбільший археологічний об’єкт в Україні, справжній рай для любителів старовини. Величезний поліс Античної Греції на краю Ойкумени, за межами якої, в уявленні стародавніх греків, були лише вічна темрява і царство хаосу. Нині, після окупації Росією Криму, на території України античних полісів залишилось лише два – Ольвія і Тіра.

Ольвія як місто-держава проіснувала біля тисячі років. Її заснували вихідці з давньогрецького міста Мілєта (рештки якого нині є на території Туреччини).

Сьогодні «Ольвія» – це історико-археологічний заповідник Національної академії наук України, заснований ще в 1926 році. За цей час у результаті наукових досліджень було розкопано біля п’яти гектарів його території. Археологам пощастило відкрити два теменоси – священні ділянки із залишками храмів і вівтарів, центральну площу міста – агору з навколишніми спорудами. А ще будинок суду, житлові квартали і оборонні стіни. Заповідник щорічно відвідує десятки тисяч туристів. Назва Ольвія означає щаслива. Засновники міста вірили, що вона принесе їм щастя, достаток і захист від варварів.

Тут є наукова бібліотека, фонди археологічних матеріалів (понад 50 тисяч одиниць зберігання), експозиція архітектурно-будівельних залишків античної доби. Тут експонуються рештки житлових кварталів, Західного та Центрального теменосів, поховальних склепів тощо. У місцевому музеї також зібрані цікаві експозиції. Це монети, як круглі, так і в формі дельфінів, культові фігурки, прикраси. Особливо багато різноманітного посуду.

ЛИМАН З ОКЕАНІЧНОЮ СОЛОНІСТЮ. ВІНДСЕРФІНГ ТА НАПІВДИКІ ПЛЯЖІ

На заході Миколаївщини є найбільша водойма північного Причорномор’я – Тилігульський лиман. Його довжина сягає 60 км, ширина 4,5 км. Це ще й найглибша закрита водойма регіону – понад 20 метрів. Але унікальність Тилігулу в тому, що його вода має океанічну солоність – 30-32 проміле, тоді коли у Чорному морі цей показник досягає тільки 17-18. Це чи не найвагоміший аргумент нинішнього сезону, адже МОЗ України визнав солону воду в комплексі з яскравим сонцем чудовим засобом проти коронавірусу.

На Тилігульському лимані стали традиційними пляжний відпочинок, аматорська риболовля, полювання, прогулянки на човнах і пішохідні, пізнавальні екскурсії, і звичайно ж, спостереження за птахами. До речі, цієї весни тут уперше за багато років було помічено рожевих фламінго.

Тут розташований однойменний регіональний ландшафтний парк і є всі умови для туризму й відпочинку. Сьогодні Регіональний ландшафтний парк «Тилігульський» підтримує функціонування чотирьох рекреаційних пунктів на чотирьох косах. Найбільш придатними для цих цілей є Атаманська, Анатолівська та Червоноукраїнська.

Багатьох відпочивальників приваблює тутешня дика природа, незаймані береги, малолюдні пляжі. І все це за 80 км від Миколаєва!

Це місце вже давно облюбували й любителі таких популярних видів спорту як кайтинг та віндсерфінг. Саме піщані коси біля села Червоноукраїнка є визнаним в Україні центром розвитку цих екстремальних видів спорту.

Враховуючи високу естетичну та пізнавальну цінність природних ландшафтів Тилігульського лиману та наявність багатьох археологічних пам’яток, у межах заповідного об’єкту прокладено низку туристичних маршрутів і екологічних стежок.

КОБЛЕВО: Й НА МОРІ ПОБУВАТИ, І ВИНО ПРОДЕГУСТУВАТИ

Як ми вже казали, перше, з чим асоціюється туристична Миколаївщина сьогодні, – це відпочинок на Чорному морі. В області налічується понад 200 оздоровчих закладів різного типу, які щорічно, за неофіційними даними, приймають до одного мільйона туристів. На побережжі сонце світить з квітня по жовтень – 150-160 днів, середня температура повітря в цей період становить 26 градусів тепла.

Найбільш популярним місцем є зона відпочинку Коблево. Її пляжі розтяглися приблизно на 7 кілометрів уздовж Чорноморського узбережжя. Особливістю цього місця є гармонійне поєднання ласкавого сонця, моря, аромату степових трав і наявність багаторічного соснового бору. Тут багато пансіонатів і баз відпочинку різного ступеню комфорту. Однією з переваг Коблево є відсутність промислової зони і приватного сектора.

Тутешні природні умови сприятливі для відпочинку з дітьми: тут досить пологе морське дно та море, яке швидко прогрівається. Є чудовий аквапарк.

Але Коблево – це не тільки курортна зона, а й найвідоміший в Україні центр із замкнутим циклом виробництва вина. Це місце буквально оточене виноградниками. Отож відпочинок тут буде неповним без дегустації місцевих вин на одному з провідних виноробних підприємств Причорномор’я – ВАТ “Коблево”. Сюди можна приїхати на екскурсію й побачити повний процес виготовлення вин: від збору винограду до розливу в пляшки.

За кілька кілометрів від Коблево є ще одна оздоровча зона відпочинку, яка розташувалася в екологічно чистій місцевості на пологих піщаних пляжах затишної бухти Чорного моря. Це селище Рибаківка. Приємному і комфортному відпочинку тут сприяє розвинена рекреаційно-туристична інфраструктура. До послуг відпочивальників – велика кількість баз відпочинку, затишних ресторанів і кафе, водні атракціони на березі моря.

КЛІМАТИЧНИЙ КУРОРТ З ТЕПЛИМ МОРЕМ ТА «ТУРЕЦЬКИМ» МИНУЛИМ

Ще одне улюблене багатьма місце відпочинку – Очаків, відомий кліматичний курорт із теплим морем, розвиненою туристичною й курортною інфраструктурою, багатими ресурсами мінеральних вод і лікувальних грязей. Гостей міста з радістю зустрічають більше сотні оздоровчих установ, теплі води моря і лиману, цілюще повітря, наповнене ароматами степових трав, піщані пляжі й мілководні затоки.

Тут також є аквапарк із живописним видом на море. Комплекс складається з захопливих водних забав – гірки, басейни, дитячі атракціони, бари та багато іншого.

А ще це невелике затишне місто, що розкинулося на злитті Чорного моря і Дніпро-Бузького лиману, багате історією. Ще в VI столітті до н.е. неподалік міста виникали грецькі поселення. Перша ж очаківська фортеця була споруджена в 1415 році Великим князем Литовським Вітовтом для захисту від татарських набігів. На місці литовського Дашіва в 1492 році кримським ханом Менглі-Гіреєм було засновано нову фортецю. Спочатку вона називалася Кара-Кермен (Чорна фортеця). Пізніше, на початку XVI століття, татари підпали під владу Туреччини, й фортеця отримала назву на турецький лад – Ачі-Кале. З часом ця назва в російській мові трансформувалася в Очаків.

З історією Очакова пов’язане ім’я козацького ватажка Семена Палія — керівника вдалого набігу на Очаків запорожців у 1690 році. Докладніше про історію міста можна дізнатися, побувавши у військово-історичному музеї ім. Суворова і побачити неперевершені морські пейзажі пензля Судковського, представлені в художньому музеї його імені.

Також неподалік Очакова знаходиться легендарний острів Березань (він же острів Борисфен, Буян, лейтенанта Шмідта). Туди організовуються морські прогулянки на катері з відвідуванням залишків військових укріплень, місця страти лейтенанта Шмідта і найдавнішого грецького поселення на території Північного Причорномор’я.

Отож, хто ще досі сумнівається у виборі місця відпочинку, є чудова нагода пізнати Миколаївщину з її живописною природою і багатим історичним минулим.

Алла Мірошниченко, Миколаїв
Фото Олега Деркача та Алли Мірошниченко