“Укроборонпром” неодноразово звертався до Кабміну з пропозиціями щодо вирішення проблем навколо “Миколаївського суднобудівного заводу”.
Були надані проекти рішень, які охоплювали всі можливі варіанти: добудова, демілітаризація крейсера “Україна” або подальше утримання.
Заборгованість по зарплаті склалася через те, що завод не отримував відшкодування коштів за утримання ракетного крейсеру та самостійно за свій рахунок тримав “Україну” на плаву з лютого 2015 року. В результаті державна заборгованість склала – 61 млн грн.
Зараз цей корабель, за словами самих військових, не потрібен Міністерству оборони, він не вписується у концепцію розбудови Військово-морських сил, він вже застарів та не має потрібного озброєння.
До Кабміну були відправлені ряд листів та проектів рішень з детально прописаними пропозиціями дієвого вирішення цієї проблеми. Але відповіді на ці пропозиції ми так і не отримали.
“Укроборонпром”, у відповідності до Статуту, який був затверджений Кабінетом міністрів, не має право перерозподіляти кошти між підприємствами-учасниками.
Якщо забрати кошти з інших підприємств оборонної промисловості, таких як “Антонов”, “ХКМБ ім. Морозова”, “Завод ім. Малишева” або ДАХК “Артем” та інших – Україна залишиться без літаків, танків та іншого озброєння.
Під час сьогоднішнього засідання Уряду, напередодні свят, 80-тисячний колектив “Укроборонпрому” розраховував почути слова подяки.
– за 15 907 одиниць виробленого під час війни озброєння і техніки, яке посилило українське військо: бойові літаки, вертольоти, гармати, ракетне та стрілецьке озброєння, танки та іншу бронетехніку.
– за розроблені за 3,5 років війни новітні зразки озброєння у відповідності до більшості стандартів НАТО.
– за більш ніж 1 млрд грн, які були заощаджені завдяки впровадженню “Укроборонпромом”, перешим серед промислових об‘єднань, електронних прозорих тендерів.
– за створення нових робочих місць, тільки за цей рік – це декілька тисяч, нових підприємств та розширення виробничих потужностей.
– та багато іншого, чого досі не було в індустрії оборонно-промислового комплексу України.
Тому у цій ситуації потрібно не шукати “цапів-відбувайлів”, а принймати рішення та якомога швидше.
За ці воєнні роки, навколо “Укроборонпрому” та особисто мене, як Генерального директора Концерну, було досить багато складних ситуацій і з кожної з них ми виходили з гідністю.
Я впевнений, що якісні рішення дозволять згенерувати потенціал довкола вирішення проблем “Миколаївського суднобудівного заводу” та промислових підприємств України в інших галузях.
