В День Перемоги над нацизмом згадуються слова з Біблії: Ніхто більшої любові не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. (Іоанна 15,13). Блаженні миротворці бо вони синами Божими назвуться (Мф.5,9).
Християнський спосіб життя — це не тільки влаштування, щастя в цьому земному житті, але це й подолання страху смерті, це сприйняття смерті — зі спокійним, мирним станом духу — як природного завершення земного відрізка людського життя. Саме на такому ставленні до життя й смерті і ґрунтуються справжній подвиг, доблесть, здатність життя своє покласти за іншого прояв любові до ближнього (батька чи матері, брата чи сестри, чоловіка чи дружини, сина чи доньки). Але хіба буде класти життя за іншого той, хто прив’язаний до цієї мішури, до сучасного споживчого життя, для якого головна цінність — Я? Ну, навіщо йому ризикувати, навіщо йому життя своє віддавати за іншого, навіщо йому жертвувати найдорожчим?!
У рамках безбожного світогляду неможливо виправдати ані героїзму, ані подвигу, ані самопожертви. І якщо на такий подвиг йдуть люди, які не усвідомлюють себе релігійними, то це не означає, що їх мотивація подвигу лежить у площині матеріалістичній. Це прояв певної прихованої, рудиментарної релігійності, яка входить у життя людини через виховання, через прищеплені їй ідеали. Ось чому проповідь про великі духовні цінності, які відкриваються людині через Божественне слово, є головною справою, від якої залежить майбутнє роду людського, майбутнє України.
Сьогодні в час війни на сході України з Росією вперше пройшов розрив шаблону, що ворог говорить на чужій мові, сьогоднішній ворог наш, говорить на зрозумілій мові всім українцям. І наше майбутнє буде достойним тоді, коли кожен буде готовий до самопожертви, коли не тільки воїн на передовій готовий пожертвувати своїм життям, заради мирного, спокійного життя всіх Українців, а й генерал, міністр і чиновник готовий буде пожертвувати своїм матеріальним достатком, як мінімум.
Якщо хочеш у владу, йди туди тільки тоді, коли готовий принести себе в жертву й служити народу. А коли йдеш, щоб наживатися, то ти вже грішиш перед Богом, адже несправедливо збагачуватимешся й робитимеш шкоду людям. «Питали ж його й вояки й говорили: А нам що робити? І він їм відповів: Нікого не кривдьте, ані не оскаржуйте фальшиво, задовольняйтесь платнею своєю (Лк.3,14)»
