Світлана Харченко жила в Антонівці разом з сином, який має порушення зору. Переживши окупацію, вона продовжувала працювати в місцевій поліклініці лікарні хірургічною сестрою, надаючи землякам допомогу. Під час окупації теж їй було непросто, адже, щоб подолати шлях з дому до лікарні треба було проїхати через блокпости російських солдат, які могли годинами перевіряти людей. Світлана Сергіївна допомагала місцевим жителям і з ліками під час окупації, на які був дефіцит в цей час. Раділа звільненню Херсона від російських загарбників.
За останні місяці 2024 року безпекова ситуація у передмісті Херсона в Антонівському старостаті суттєво погіршилася.
Російські військові стали полювати дронами на цивільні автівки, громадський транспорт, просто велосипедистів та місцевих жителів, які рухалися пішки дорогою. Багатьом місцевим жителям, які залишаються жити в селищі, доводиться долати до 10 км, аби принести додому продукти, бо транспорта майже немає в тій стороні. Пошкодили загарбники й критичну інфраструктуру, у населеному пункті немає газу, світла. Медикиня щодня з самого ранку йшла на роботу й поверталася по обіді, долаючи велику відстань до роботи. Щодня Світлану Сергіївну вдома чекав син, якому потрібен постійний догляд.
“У нас чимало співробітників та співробітниць ходить на роботу пішки, аби надавати допомогу людям. Вони живуть у різних частинах вже небезпечного Дніпровського району – у Кіндійці, Східному, Антонівці. Я 14 січня 2025 року о 14 годині востаннє розмовляв зі Світланою Сергіївною. Навіть не думав, що таке горе станеться. Вона все життя пропрацювала у лікарні, була самовідданою роботі. Співчуття родині”, – говорить лікар Віктор Колісник.
Вийшовши з лікарні вона попрямувала назустріч смерті, довгою і вже звичною дорогою додому. Увечері вже з’явилося оголошення про її пошук: у звичний час вона не повернулася додому. Була надія, що жива.
На фото: оголошення в соцмережах щодо пошуку медикині.
Очевидець, який разом з медикинею йшов поряд в цей час, розповів колегам, що їх біля Антонівського моста атакував російський дрон, скинувши вибухівку на них. Він крикнув їй, чи треба допомога, жінка відповіла, що все гаразд. На цьому місці вони розсталися.
“Скоріше вона була в шокованому стані, бо поранення були складні, велика кровотеча”, – каже Віктор Колісник.
Знайшли медикиню вранці мертвою біля Антонівського моста у траншеї.
“Світлана Харченко кожного дня пішки ходила на роботу, ми казали їй про небезпеку, вона нас заспокоювала, що все буде добре!”- каже Тетяна Ахтеменко, жителька Антонівки.
Житлові квартали Антонівського старостату російські загарбники обстрілюють з різних видів: зброї, артилерії, мінометів, КАБАми, скидають вибухівку з дронів. Щодня є поранені й вбиті за повідомленнями місцевої влади з цього старостату, особливо небезпечне перебування в таких населених пунктах – Антонівка, Кіндійка, Східне. Але в них й досі залишаються жити люди. Є велика проблема з евакуацією маломобільних людей, та й речей багато не забереш з собою, йдучи пішки. Бо за машинами полюють російські загарбники.
“Цими днями 9-річного хлопчика Максима, це єдина дитина, що залишалася в Антонівці, евакуювали. Щоправда, вивезли, коли у двір родини вже прилетів снаряд. Вивіз волонтер Андрій, якого знають як “Боксер”, – говорить Тетяна.
Така евакуація вже є небезпечною і ризикованою. В одному з відео цей волонтер показав, як виїжджав з людьми з цього району, наввипередки з російським дроном
З кожним днем перебувати в населених пунктах біля Антовського моста, Кіндійці та Східному, прибережній зоні стає все небезпечніше. Цього тижня у лікарні попрощаються зі Світланою Харченко. Вічна пам’ять! Влада вчергове закликає міцевих жителів евакуюватися.
Авторка – Лідія Григор’єва.
Матеріал створено у межах програми “Голоси України” в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Грантодавець не впливає на контент редакції, а також не несе за нього відповідальності.
