Велике городище поблизу села Тягинки Бериславського району має статус пам’ятки археології національного значення. Територію, де розташовувалось середньовічне місто, досліджував на початку XX століття засновник Херсонського музею Віктор Іванович Гошкевич, який склав фортеці. Продовжували досліджувати науковці з Херсона й інших міст України і зараз розкопи тривають.
Археологічна експедиція Інституту археології НАНУ увінчалась сенсаційними знахідками. Вперше на півдні України знайдені речі литовського періоду. Накладки на шкіряні вироби (найчастіше – на сумку-калиту) виявлені у двох розкопах на різній глибині. Одна – більш рання (XІІІ – XІV століття) – в уламках стіни монументальної або культової споруди всередині городища. Аналогічна за формою, виконана з бронзи і на 100 років молодша, – в розкопі поза фортифікацією.
„Ми знайшли різну кераміку пізньовізантійської епохи та періоду Золотої Орди, монети кримськотатарського народу з зображенням тамги – родового знаку ханів Гіреїв – це важливо для історії кримськотатарського народу. Торік були відкриті труби водопостачання і цього року також знайдена частина водоводу. Цього року великого значення набули знахідки литовської культури. Археологія підтвердила письмові джерела – так, представники Великого князівства Литовського тут дійсно були”, – розповіла керівник експедиції, провідний фахівець Інституту археології НАНУ, доктор історичних наук, професор Світлана Біляєва.
З літописів нам відомо, що ця фортеця пов’язує історію Великого Князівства Литовського й запорожців. Відомі свідоцтва козаків, зафіксовані у письмових документах. В одному з договорів кошовий отаман Славного війська запорізького низового Костянтин Гордієнко писав, обґрунтовуючи козацькі права на землю: «Ми разом з князем Вітовтом будували фортеці по Дніпру і в них служили». А зараз археологічні знахідки матеріально підтвердили твердження істориків і присутність литовців на цій території у XIV-XV століттях.
„Знайдені артефакти – особисті предмети побуту, а не ті, якими торгували. В свою чергу, знахідки підтверджують існування великого міста з розвиненою інфраструктурою. І доводять брехливість кремлівської пропаганди про так звану малоросію і «ісконно русскіє зємлі» на півдні України. Ще це свідчить про грандіозний потенціал Тягині для науки, культури, розвитку туризму на Херсонщині. Тепер конче необхідно зробити цю археологічну пам’ятку заповідною зоною, що охороняється. Територію треба розкопувати, лишати, а наступного року ще копати, щоб не лише пишатись знахідками, а надавати можливість побачити всім, хто цікавиться історією, як все це було не так вже й давно”, – впевнена голова громадської організації „Культурний центр „Україна – Литва” Наталя Бімбірайте. – І ще я мрію про міжнародну українсько-литовську археологічну експедицію наступного року”.
Принаймні, три шари історії відкрились дослідникам – культура Золотої Орди, Великого Князівства Литовського та Кримського ханства. На наступні роки призначений план розкопів навколо споруди в центрі городища. Після того, як археологи доходять до материкового шару, об’єкт консервується – засипається землею. Таке правило. І щоб візуалізувати середньовічну історію місця, тобто залишити розкопки в нинішньому стані, потрібен статус охоронної зони, як-от в Ольвії. Тоді б і питання: як зробити Тягинку туристичним центром не поставало б.
