Мешкаю в Асканії-Нова. Нині я – кандидат в депутати обласної ради від округу, до складу якого входить Нова Каховка, Таврійськ і колишній Чаплинський район, тож нам потрібно сформувати команду, яка буде представляти і розвивати ці громади. Я маю досвід депутатської роботи – два скликання у Чаплинській районній раді.
Був заступником голови постійної бюджетної комісії, 10 років – у земельній комісії при Чаплинській держадміністрації. І зараз – чинний депутат обласної ради, вхожу до складу постійної комісії з питань комунального майна. До того ж, закінчив інститут Політичної освіти з напрямку «Бюджетний процес в органах місцевого самоврядування, законодавче регулювання земельних відносин».
Побував практично у всіх країнах Євросоюзу, вивчав досвід європейських країн, які пройшли процес децентралізації. Нагороджений медаллю Верховної ради «За розвиток місцевого самоврядування». Тож маю не лише досвід, а й велике бажання сприяти розвитку всього Каховського району.
Роки депутатської каденції навчили мене розділяти питання бізнесу і місцевого самоврядування. Це вже на рівні життєвого принципу, на рівні совісті, яка не дозволить заробляти на проектах, які стосуються місцевого або обласного бюджетів. Для мене є чіткі межі: ось це – громадська робота, а це – бізнес, який годує мою родину. Мені довелося пройти значний життєвий шлях: починаючи від помічника комбайнера до сфери бізнесу сільського господарства.
Нині я – чинний фермер. Маю невелике фермерське господарство, в обробці 650 га землі, колектив, сучасна техніка. У Польщі вивчав технології, методики енергоефективності та розвитку сільського господарства. Але, нажаль, в нашій країні цей досвід нікому не цікавий, крім працівників мого підприємства. Чи чують нині в Україні фермерів? Вважаю, що ні. В першу чергу нам потрібно розраховувати на себе. Приміром, я вивчав американський досвід: їздив туди на підприємство, дивився, спілкувався з місцевими фермерами. Дуже велика різниця з нами! Американці не розуміють, що таке рейдерське захоплення, охорона полів, не сплата податків та інше.
Працюють багато, фермерство у них переважно – родинна справа. У нас інакше. Діти обирають свою дорогу. Якщо хочуть працювати на землі – добре, якщо ні – нехай займаються тим, що їм більше до душі. Але тоді землю потрібно віддати тим, хто хоче на ній працювати. Щоб забезпечити продовольчу безпеку країни. Мені, як сільгоспвиробнику, не потрібно мати землю у власності. Просто дайте можливість працювати довгостроково та у правовому полі. В перший рік депутатської роботи я зрозумів: без знань в політиці немає чого робити.
Я не хочу бути людиною, яка просто підіймає руку. Я хочу знати, за що я голосую. Коли в політику потрапляють випадкові люди – це біда. Бо від рішень, які приймає влада залежить доля й життя людей. Тому разом з ОПОЗИЦІЙНОЮ ПЛАТФОРМОЮ – ЗА ЖИТТЯ упевнено заявляю: ЖИТТЯ ПЕРЕМОЖЕ!
