В продовження розмови про роботу приймального відділення лікарні Тропіних «зсередини» – сьогодні поспілкувалися зі старшою медичною сестрою Іриною ТОТКАЛО.
На її думку, відділення можна вважати дзеркалом лікарні – воно «перше», воно «складне», «на очах», тут починається все, але головним чином – настрій хворого, його сприйняття своєї проблеми та перспективи лікування, його ставлення до лікарні, довіра до медиків та просто віра в людей.
Тож, відображення це формують насамперед – медичні сестри. Саме вони першими зустрічають пацієнтів, проводять з ними більшу частину часу, допомагають лікареві оцінити ситуацію, оглянути хворого, виконують різні маніпуляції, розпитують, уточнюють, заспокоюють…
В сьогоднішніх умовах, коли все більше надходить хворих з COVID-19, їх праця, нарівні з лікарською, це – і морально, і фізично – випробування. Однак героями ці люди себе не відчувають, кажуть, що просто роблять свою роботу і допомагають людям, – як інакше?..
– Ірина Василівна, що змінилося в роботі середнього й молодшого медперсоналу за останній час, коли почався прийом ковідних хворих?
– Таке відчуття, що змінилося все. Навіть атмосфера у відділенні. Звичайно, в першу чергу – умови та режим роботи, що пов’язано зі специфікою прийому хворих з коронавірусною інфекцією. Такі пацієнти у нас проходять через ізолятор, де ми працюємо в спецкостюмах. Медсестри та санітарки постійно знаходяться в контакті з хворими або потенційно інфікованими, тому практично всю зміну їм доводиться бути в респіраторах, щитках, окулярах, халатах, бахілах, рукавичках. Спочатку було відчуття тривоги, лякала невідомість, не розумієш, чого чекати від цього вірусу. Крім того, треба було звикнути до нової схеми роботи. Але потім адаптувалися, і зараз всі працюємо чітко, є професійне взаєморозуміння, багато моментів доведено до автоматизму.
– Що залежить від медсестри приймального відділення?
– Медсестри завжди з пацієнтами. Вони їх зустрічають, допомагають лікарям провести первинний огляд, взяти необхідні аналізи, в тому числі мазок на COVID-19 – а це важливо вміти зробити правильно, для достовірності результату дослідження. Цими навичками у нас володіють всі медичні сестри. Крім того, необхідно хворому виміряти артеріальний тиск, рівень сатурації, зробити електрокардіограму, супроводити на рентген. Буває складно, через те, що пацієнти різні, у кожного свій характер, своя доля, і до кожного потрібно знайти підхід, вміти розмовляти. При цьому дуже багато роботи з медичною документацією. У молодших медсестер теж додалося роботи, яка пов’язана з дезінфекцією, утилізацією, виносом відпрацьованого матеріалу і т.ін.
– Які взаємини у вас між лікарями та сестрами?
– Ми всі дуже здружилися за останній місяць. Зараз у нас працюють три нових лікаря – це лікарі-інтерни, за фахом сімейні лікарі – Вікторія Янчинська, Юлія Матрьоніна, Тетяна Заволока. Вони великі молодці, думаючі, небайдужі, приймають правильні самостійні рішення, беруть на себе відповідальність. І ми працюємо єдиним «фронтом». Іноді наші лікарі можуть виконувати навіть якісь моменти сестринської роботи, – з одного боку все це для них корисний й важливий досвід, а з іншого – це просто по-людськи важливо. Тому ми – команда. Розуміємо, допомагаємо, підбадьорюємо один одного – напевно, тому й справляємося.
– А що зараз найважче саме в сестринській роботі?
– Працювати важко, всі втомлюються, як психологічно, так і фізично. Але, знаєте, якщо чесно, напевно, найвразливіше – це коли ти стикаєшся з грубістю людей. Це буває нечасто, але ранить. Також прикро і страшно, коли бачиш, наскільки легковажно люди ставляться до дотримання правил безпеки. А таки пацієнтів менше не стає, і ситуація поки що не поліпшується…
– Яке відношення ви до себе відчуваєте з боку суспільства, пацієнтів, керівництва?
– В цілому з боку суспільства зараз змінюється до нас відношення, сьогоднішня епідемія якось оголила справжню значимість всього. Звичайно, дуже приємно, коли пацієнти дякують, кажуть добрі слова – відчуваєш себе потрібним. З боку керівництва – ставлення гарне, від Леоніда Тимофійовича завжди підтримка, це дуже допомагає.
– Оплата праці змінилася у медсестер та санітарочек?
– Відчутно змінилася. І сьогодні це вкрай важливо.
– Як в сім’ях сприймають всю ситуацію та вашу, небезпечну сьогодні, роботу?
– По-різному. Якщо за себе страху немає, то по відношенню до близьких … – тут ми усі хвилюємося. Хтось має можливість розмежувати якось і спілкування, і проживання. А у когось велика родина, і усі живуть разом, в одному будинку і, відповідно, є ризики. Але ми вибрали цю професію, щоб допомагати людям, тож повинні це робити у будь-яких умовах.
– Важко якось заглядати в завтрашній день… Але як Ви відчуваєте, яким він буде?
– Він буде добрим. Ми дуже на це сподіваємося… Але треба розуміти, що від кожного з нас це залежить. Зараз, мабуть, всім нам потрібно бути терпимішими та відповідальнішими, враховувати не лише свої бажання, а й безпеку тих, хто поруч. Потрібно більше подумати один про одного, ми зараз дуже залежимо від цього. Від цього залежить завтрашній день.
Бесіду вела Тетяна Кондакова
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
