Науковці Української природоохоронної групи (UNCG) під час експедиції до пониззя Інгульця підтвердили, що волошка Пачоського — один із найрідкісніших видів рослин України — пережила бойові дії на Херсонщині. Цей ендемічний вид росте лише на території Калинівської громади Бериславського району і більше ніде у світі.
Експедиція мала на меті дослідити, як повномасштабна війна вплинула на степові екосистеми. Науковці вивчали рослинність на фортифікаційних спорудах, у вирвах від вибухів та на інших ділянках, пошкоджених війною. Одним із головних завдань стало обстеження місць зростання волошки Пачоського.
Рослина, яка існує лише на Херсонщині
Волошка Пачоського є справжнім ботанічним унікатом. Її природний ареал обмежується пісками пониззя Інгульця в межах Калинівської громади. В Україні майже немає інших видів рослин із настільки вузьким ареалом поширення.
Під час російського вторгнення всі відомі місця зростання рослини опинилися в зоні активних бойових дій. Загрозу для неї становили масштабні пожежі, будівництво фортифікацій, вибухи боєприпасів, а також підтоплення після руйнування Каховської ГЕС, коли вода в Інгульці піднялася майже до місць, де росте цей рідкісний вид.
Наразі науковцям відомо лише два природні осередки волошки Пачоського — поблизу сіл Новогреднєве та Бобровий Кут. Загальна чисельність популяції становить трохи більше двох тисяч рослин, що робить її критично вразливою.
Рослину вважали втраченою майже 80 років
Ботанік Іван Мойсієнко нагадує, що історія відкриття волошки Пачоського є надзвичайно непростою.
На початку ХХ століття її вперше виявив відомий дослідник Йосип Пачоський, однак тоді рослину помилково віднесли до середньоазійських видів. Лише у 1930-х роках ботанік Михайло Котов довів, що це окремий, невідомий науці вид, і назвав його на честь першовідкривача.
Після цього волошку Пачоського майже 80 років не знаходили, і вона вважалася зниклою.
Лише у 2008 році під час підготовки третього видання Червоної книги України Івану Мойсієнку вдалося знову відшукати цей вид.
За його словами, біля Новогреднєвого збереглося приблизно 150 рослин, адже значну частину піщаних територій свого часу заліснили сосною. Натомість поблизу Бобрового Кута популяція значно більша — близько двох тисяч особин.
Війна принесла нові загрози
Науковці наголошують, що навіть до початку повномасштабної війни рослина перебувала під загрозою зникнення.
Серед небезпек — заліснення степових ділянок, а після війни можуть додатися розмінування, видобуток піску та масштабні роботи з відбудови.
Саме тому Українська природоохоронна група ще у 2020 році запропонувала створити два природоохоронні об’єкти:
- заказник «Бобровий Кут» площею 651 гектар;
- пам’ятку природи «Новогреднєвська» площею 21,5 гектара.
Однак досі жодне з місць зростання волошки Пачоського не має заповідного статусу.
Попри війну волошка збереглася
Під час липневої експедиції 2026 року Іван Мойсієнко та Тимур Бедернічек змогли відвідати околиці села Новогреднєве.
Попри те, що територія досі залишається замінованою і провести повноцінне обстеження було неможливо, науковці підтвердили головне — волошка Пачоського вижила навіть після інтенсивних бойових дій.
Також дослідники зустрілися з керівництвом Калинівської громади, щоб обговорити необхідність створення природоохоронної території.
На їхню думку, саме заповідання місць зростання є єдиним надійним способом зберегти рослину, яка більше ніде у світі не зустрічається.
«Волошка Пачоського висить на волоску. Якщо ми не забезпечимо охорону місць її зростання зараз, можемо назавжди втратити вид, який більше ніде у світі не росте», — наголошує ботанік Іван Мойсієнко.
Джерело: Українська природоохоронна група (UNCG). Детальніше про експедицію можна прочитати на офіційному сайті: Українська природоохоронна група
