– Спочатку я був у мінометній батареї, проте дуже швидко зрозумів, що це не моє. Серце завжди кликало мене в бій, так я і опинився в підрозділі розвідки. Мій перший серйозний бій був в Тернових Подах, – пригадує ті страшні події весни 2022-го «Дід Мороз». – Тоді було реально важко, нас десь з п’ятдесяти метрів розбирав ворожий танк, а потім пішла авіація.
За словами Валерія, тоді трапилося диво, багато було загиблих, проте всі в групі захисника залишилися живими.
– Трьохсоті різної ступені тяжкості, але живі. Це було справді дивовижно! Ось в цей перший раз було дійсно страшно, а потім все пішло по накатаному, – з посмішкою говорить Валерій. – Я тоді отримав своє перше поранення – була тяжка контузія. Ті дві авіабомби не пройшли даром. А потім лікарня, швидко прийшов до тями і бігом назад до хлопців.
До того, як ворог підірвав Каховську ГЕС, група «Діда Мороза» працювала на островах.
– На островах тоді ми перші працювали – виявляли противника, наводили артилерію. А коли підірвали ГЕС ми знялися звідти, вода велика була, все змивало просто. А потім пішли штурми – ми на них, вони на нас. Це війна, розумієте?!
В минулому році група із 12 людей разом з Валерієм отримала чергове ризиковане бойове завдання – піти на допомогу своїм побратимам.
– Сама подорож на човнах – ще те випробування на вдачу. Коли закріпились, ворог одразу почав штурмувати наші СПшки… П’ятеро двохсотих, четверо трьохсотих. Важко було, і хоча тоді ми їм теж добряче навалили, аде й їхня відповідь не була “слабкою”. На війні завжди так, все міняється з великою швидкістю.
В тій страшній круговерті бою по нашим воїнам працювали і снайпери. Одного військового тоді вдалось врятувати, адже снайпер поцілив йому у плече, а Валерій на собі виніс з поля бою.
– Я тоді, як виніс його, взяв РПГ та прибив того снайпера, ще й кулеметника ворожого до кучі.
Сьогодні Валерій має 2-гу групу інвалідності.
– Коли в мене була тільки третя група, я не сильно відчував наслідків своїх поранень, а зараз вже буду дивитися, як я зможу працювати далі. Якщо в мене не вийде, то буду навчати своїх хлопців, передавати досвід.
В підрозділі «Діда Мороза» всі хлопці бойові, мають вже не одне поранення, але ніхто не опускає руки, всі вмотивовані працювати до перемоги!
– Ми пішли на війну заради матерів, дружин, дітей. Мене, наприклад, вдома чекає дружина та моя 13-річна доня. Ми не кажемо, щоб діти депутатів йшли воювати, ми просто самі ідемо і вирішуємо це питання. Ми тут, стоїмо та боремося за Україну, не тому що нас загнали сюди, ні – ми тут, аби захистити своє найцінніше!
