Український Південь

Інформаційне видання
Новини Херсонщини і України

Випускниця Бериславського медичного коледжу розповіла про роботу в прифронтовому Херсоні

Бадьорості душі і міцних рук!
7 лютого – День масажиста в Україні. Мета цього свята – відзначити і вшанувати тисячі людей – масажистів, які присвячують своє життя нелегкій та корисній праці, допомагають дбати про своє здоров’я тим, хто цього потребує. Також свято покликане об’єднувати фахівців різних напрямів в масажному мистецтві. Серед таких спеціалістів і Панкратьєва Олена – сестра медична з масажу відділення реабілітації поліклініки № 2 КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша».
Юною дівчиною вона закінчила фельдшерський факультет Бериславського медичного училиша і повернулася додому в рідне місто Херсон.
Чому медицина?
– Мабуть, так зірки зійшлися,- розповідає Олена Володимирівна. – Як згадувала моя мама, у дитинстві я уявляла себе вчителем, а життєва доріжка повернула в іншу сторону.
Хоча і недалеко звернула, оскільки обидві професії покликані служити людям. І так вже 20 років в медицині. Сама вчителем не стала, а завдяки своєму вчителеві в училищі з фізіотерапії згодом, вже маючи досвід поліклінічної роботи, продовжила працювати в реабілітаційному відділенні поліклініки № 2. Спочатку фізіотерапевтом, а потім масажистом – і по сьогодні.
Олену Панкратьєву характеризують не тільки як старанного спеціаліста, а ще й талановитого. Самі розумієте, техніки пальців рук у її справі недостатньо. Важливим моментом в такій роботі є і самовідданість. От візьмемо для прикладу хоча б такий факт: раніше у відділенні працювало четверо масажистів, а з вересня 2022 року вона залишилася одна.
А потреба у такому варіанті реабілітації досить потужна.
І люди чекають.
Під час окупації і зараз залишається вдома і працює.
Адже її діяльність така важлива для херсонців. Олена Володимирівна добре розуміє, що реабілітаційний масаж — це ефективний метод, при якому відновлюється організм після інсульту, при ушкодженні опорно-рухового апарату, після переломів та інших ушкоджень. Також масаж позитивно впливає не лише на роботу м’язів та покращення кровообігу, а і на психоемоційний стан.
А це надважливо зараз для людей.
Коли запитала у героїні про її захоплення і хоббі, то почула до часу реальну відповідь: коли у 90-х і 2000-х роках були проблеми з речами, а хотілося чогось цікавого, то займалася в’язанням. А хоббі – виховувала разом з чоловіком трьох дітей: двох синів і доньку. Зрозуміло, що тут інтересів хоч відбавляй. Та діти вже виросли й обрали собі спеціальності – такі молодці! Багатодітна сім’я – це в наш час прирівнюється до дивного благословення, у першу чергу, для жінки.
А при цьому необхідно триматися на висоті на роботі. Щоправда, Олені Володимирівні поталанило з колективом. У реабілітаційному відділенні все взаємопов’язано: фізіопроцедури, масаж, лікувальна гімнастика тощо. Тільки у загальному комплексі відбувається природнє диво – стан здоров’я людини поліпшується.
По життю Олена Панкратьєва намагається йти з почуттям оптимізму. Оскільки неможливо випромінювати позитив, маючи в душі темні куточки. Бо працюєш з пацієнтом під час масажу заодно: він довіряє тобі, а ти даруєш частинку свого внутрішнього стану. Будь-який курс масажу – індивідуальний. І з кожним проведеним сеансом масажист вчиться. Після кожної зустрічі з пацієнтом він проводить аналіз і планує як працювати наступного разу з урахуванням самопочуття пацієнта. Будь-який вплив на організм проходить через свідомість пацієнта. А масажист має лікувати як руками, так і словом. Тому і відчувається в кінці робочого дня виснаження.
– У мене звичайне життя, без яскравих спалахів, типу де був у світі, що бачив.- Така моя доля.
А я собі думаю, що Олена проживає гарне і цікаве життя. Така робота з гідним ремеслом у руках, діти…А ще я хотіла зазирнути у її потаємний чарівний куточок, за принципом: усі ми родом із дитинства. І виявилося…
Сімейні фільми завжди мали особливе місце в кінопросторі, і вони можуть створити незабутні миті для всієї родини. Так і сімейне фентезі «Три горішки для Попелюшки». Воно подобається Олені Панкратьєвій, бо це про те, що було, що є, і що може бути. Тож віримо у райдужне завтра.
Спасибі!
Галина Лисенко
Читайт на сайті інформаційного видання “Український південь”:
Поділитись публікацією

Leave a Reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься.

*

code

Відео дня

Популярне

СТРІЧКА НОВИН