13 листопада 2023 року близько 11:40 російські військові обстріляли дорогу при в’їзді до Зеленівки у Херсонському районі. Снаряди влучили в легковий автомобіль, в якому перебували чоловік, жінка та двомісячне немовля: Сергій Мартинюк, його донька Ольга та її донька Мирослава. Ми поспілкувались з жінкою та її тіткою, яка наразі опікується дівчинкою.
Херсонка Ольга Мартинюк потрапила під російський обстріл та врятувала свою двомісячну доньку з палаючої автівки. Сама отримала поранення. Зараз жінка лікується за кордоном. Їй зробили сім операцій, також з нею працює психолог. Поки Ольга на лікуванні, за її донькою Мирославою доглядає тітка та дві бабусі.
На лікування до Австралії Ольгу Мартинюк доставили літаком 24 листопада. У неї були множинні садна, опіки і численні перелами ноги і руки. Одну ногу жінці ампутували ще в Україні. Зараз лікарі намагаються вберегти другу. За місяць медики провели сім операцій: дві у Херсоні, одну в Одесі і чотири в Австрії.
“Нога важка, там немає кістки, бо були уламки та ногу розтрощило. Тепер потрібно ставити апарат Єлізарова. Відчуваю себе добре, у порівнянні з минулим місяцем. Уколами мене вже не знеболюють уколами. Трохи підживили мої рани, я сама вже набралася сил”, — розповідає Ольга.
Як потрапила під обстріл вона пам’ятає до дрібниць. Після влучання снаряда у машину, не одразу зрозуміла, що відбувається. Побачила, що зламані дві ноги і ліва рука. Доньку Мирославу, каже Ольга, викинуло через вікно. Щоб вибратись з на той час автівки у вогні, їй довелося вибивати двері рукою. Коли вдалося вибратися, жінка намагалася швидше відповзти далі, адже боялася, що машина вибухне.
“Я трохи, скажімо так, підсмажилася, поки відкривала двері, а потім вже намагалася відповзати від машини. Дитина була в комбінезоні, тому я взяла її за грудки і отак перекладала далі, а правою рукою трималася за траву та підтягувалась. В цей момент був обстріл: і відльоти, і прильоти. Коли їх чула притулялась до землі. Мирослава сильно плакала в цей момент, а в мене вже сил просто не було, була велика кровотеча”, — говорить Ольга.
За словами пораненої жінки, весь цей час вона бачила, як проїжджали машини, їх було багато, близько 10.
“Я розумію, що кожен переживає за своє життя. Але я махала правою рукою, щоб хоча б нас відтягнули далі від машини, бо боялася, що авто може вибухнути”, — пригадує жінка.
За кермом, розказує родичка жінки Юлія Мартинюк, був її батько Сергій. У день обстрілу, він возив невістку і онуку на медогляд у Херсон. Повертаючись після лікарні додому при в’їзді до Зеленівки снаряд влучив у машину. Батька врятувати не вдалося врятувати, він загинув на місці.
“Батькові було 63 роки. Він тільки вийшов на пенсію після деокупації: пережив окупацію, полон, як його водили допитувати. Мій батько герой. Завдяки йому Оля і Мирослава живі. В той день вони мали виїжджати до Баштанки і не змогли, бо сталася ця трагедія”, — пригадує жінка.
Першими, хто побачив у полум’ї автівку і Ольгу з дитиною, були військовослужбовці 124 бригади, 197 батальйону. Артем Рудаков і Влад Глущенко надали першу домедичну допомогу жінці. Згодом під’їхав екіпаж патрульної поліції. Вони доставили дитину до лікарні. Дівчинці діагностували черепно-мозкову травму, струс головного мозку, забій легенів та нирок. Зараз з Мирославою все добре. 7 грудня 2023 року дівчинці виповнилося 3 місяці.
“Нещодавно були з дитиною на скринінгу вух. Все добре. Мирослава росте, їсть, гуляє. Дякую, лікарям херсонської лікарні. Вони дуже всі допомогли, і вдень, і вночі були поруч з дитиною. Завдяки їм вдалося зберегти дитинку та все ж таки пережити горе і трагедію, яка сталася”, — говорить Юлія.
Ольга розказала, поки вибиралася з машини не відчувала біль. Дорогою до лікарні стало гірше. Жінка не втрачала свідомість і весь час намагалась розмовляти з військовими.
“Хлопці поклали мене в машину і ми поїхали. Дорогою я повідомила всю інформацію: хто я, де живу, що вдома залишилась старша дочка 11 років і вона там одна, потрібен догляд за нею. В лікарні так само була при свідомості та все те саме розповіла. А потім зробили рентген і напевно наркоз та операцію, цього я вже не пам’ятаю”, — каже поранена Ольга.
За словами Юлії, гроші на лікування Ольги збирали всією країною. Одразу після обстрілу оголосили збір коштів. Допомагають і волонтери: надають суміші та необхідні для дитини речі.
“Я як ніколи, за час повномасштабного вторгнення, відчула, що таке українці, що таке єднання, і що своїх не кидають ніколи. Дякую всім, хто допомагав та продовжує це робити. Все у нас вийде: Оля сильна характером. За малечею ми дивимось та чекаємо, коли зможемо з нею побачитись”, — сказала родичка пораненої жінки.
Читайте на сайті інформаційного видання “Український Південь”:
Де зараз Джавеліни? Експерт розповів, чому Україна майже не використовує західні ракетні системи
Новомиколаївська громада Скадовського району перерахувала 1 млн 160 тисяч гривень на потреби ЗСУ
