Інтерв’ю з Олександром Дмитраковим про діяльність під час війни
Кореспондент: Олександре Володимировичу, як повномасштабна війна вплинула на вашу діяльність?
Олександр: З початком повномасштабної війни від 24.02.2022 моя діяльність проєктування електропостачання в Україні і в Херсонській області зійшла нанівець. Перші три місяці ми закінчували взяті на себе зобов’язання до 24.02.2022. Досі згадую, що останній платіж на рахунок зайшов 23.02.2022, а на 24 в мене було заплановане відрядження у м.Скадовськ Херсонської області, якому не судилось відбутися. З того часу прийшлося прийняти ланцюг непростих рішень, що фактично призупинило мою діяльність. Чому я говорю: “практично”? Бо я зі своєю командою звик до великих масштабів, всебічних напрямків проєктування. Багатозадачність – от наш звичний ритм до війни. На жаль, війна це не про розбудову, війна – це завжди про руйнування. Мій світ, де я вкладав любов – зруйнувався.
Кореспондент: Ви говорите, що вам прийшлося прийняти ланцюг непростих рішень. Що це за рішення?
Олександр: 25.05.2022 року було прийнято рішення виїжджати із окупованого Херсона. Наш шлях пролягав через Крим до Польщі (ближче до дома), де ми і зупинилися. Я з дружиною одразу пішов працювати на незвичну, але зрозумілу для мене роботу – виробництво світильників (чого не скажеш за дружину :), і я їй дуже вдячний, що в примусовій еміграції вона була підтримкою в найскладніших ситуаціях). Іноді “випливали” поодинокі проєкти. Я вдячний всім людям, які траплялися на моєму шляху, але той період сприймаю тільки як життєвий досвід. Інші життєві обставини мене повернули 06.06.2023 в Україну.
Кореспондент: Що ви зрозуміли, перебуваючи в Європі?
Олександр:
- Будучи щасливим в Україні, важко починати будувати щастя в іншій країні.
- Я мрію побувати в різних кутках Європи як турист, а повертатися жити до себе додому, в Україну.
- Робота українців направлена на результат, тому нас там поважають (на жаль, тільки як дешеву робочу силу).
- Як сказала мені одна полячка: “Польща – це наша країна, а Україна – це ваша країна. І вона ж права.”
Кореспондент: Як ви відновили свою діяльність в Україні?
Олександр: На жаль, на моїй малій батьківщині (в Херсоні) повноцінно відновитись немає можливості із зрозумілих причин. Поки обстрілюють правобережжя і лівий берег окупований, діяльність тільки на рівні перспективних планів. Я з родиною зупинився в Одесі, і поки тут починаємо відновлювати діяльність. Слава Богу, спостерігаться тенденція до розбудови, і це не може не тішити. Тож працюю заради родини, країни і перемоги.
Кореспондент: Дякую за співбесіду. Слава Україні.
Олександр: Героям Слава.
