Внаслідок затоплення Олешок постраждав унікальний будинок-музей з фресками Поліни Райко

Підрив окупантами Каховської ГЕС спричинив не тільки масштабну екологічну катастрофу та змусив тисячі людей залишити свої домівки, але й зруйнував велику кількість культурних пам’яток Херсонщини. Серед них — будинок-музей художниці Поліни Райко в Олешках — тимчасово окупованому місті, що знаходиться на лівому березі Дніпра.

Дом-музей Поліни Райко в Олешках

Про те, що музей перебуває в небезпеці, повідомили в Міністерстві культури, а ввечері 7 червня менеджер Благодійного фонду Поліни Райко художник Семен Храмцов зазначив на своїй сторінці в фейсбуку, що музей пішов під воду: “Станом на зараз (7.06.23, 18:00) мені відомо, що будиночок з фресками під водою. Берегині евакуювалися і знаходяться в безпеці”.

Розповідаємо про художницю Поліну Райко, її яскраві роботи в стилі наїв та про її хату в Олешках, яку художниця перетворила на витвір мистецтва — та яку зруйнували російські окупанти.

Поліна Райко — художниця-самоук, одна з найяскравіших представниць українського наївного мистецтва. Райко народилась 1928 року на Херсонщині, в місті Цюрупинськ (нині Олешки). Усе життя Поліна Райко прожила в рідному селі, працювала в колгоспі та на городі. У неї було двоє дітей — донька трагічно загинула в аварії в 40 років, син, що страждав від алкоголізму, в 1990-ті потрапив у колонію. Райко взяла в руки фарби та пензлики в 69 років і намалювала на хвіртці біля свого будиночка голуба. Так народилася яскрава й самобутня українська художниця, представниця ар-брюту — мистецтва так званих аутсайдерів, яке вирізняє особлива емоційність та щирість.

Наступні шість років, аж до своєї смерті в 2004-му у 75 років, художниця пристрасно малювала. Райко розмалювала все своє обійстя — двері та стіни, підлогу та хвіртку, ворота та літню кухню, зображуючи міфологічних тварин, квіти, фантастичних істот. Райко створила свій абсолютно оригінальний казково-епічний світ, а дослідники порівнюють її з Марією Примаченко та Катериною Білокур. Ддя Райко малюнок став терапією, адже вона почала малювати, коли жила на самоті, поки син відбував покарання в тюрмі, (згодом він повернувся, помер 2002 року від цирозу печінки). Райко прожила складне, наповнене драматичними подіями життя — а мистецтво допомагало їй висловити власні страхи.

Творчість Поліни Райко є цікавою для сучасних дослідників. Кураторка Тетяна Кочубинська в своїй статті для видання Bird in Flight пише, що творчість Райко була результатом виходу хтонічної енергії після особистих трагедій, які пережила мисткиня — загибель доньки і чоловіка, складні стосунки із сином. Все це відображалося у її малюнках.

“У розписах Райко можна виділити кілька мотивів, які на перший погляд видаються дивовижними фантазійними сюжетами, — зазначає Тетяна Кочубинська. — Але ці образи насамперед пов’язані з прожитим досвідом і відображають роздуми художниці про земний та потойбічний світ. Портрети сестер, композиція за мотивами весільної фотографії, чоловік на тому світі, де Райко “приготувала” йому алкогольні напої та нову вудку, яку він збирався придбати. Ці “житія” Поліни перемежовуються із зображенням напівфантастичних тварин: владних леопардів, що охороняють спокій у будинку, птахів, дивовижних риб, що нагадують латимерій”.

Ті, хто був знайомий з художницею, свідчать, що вона витрачали на фарби й пензлі майже всю свою пенсію. “Найбільше любила Поліна Райко малювати птахів — різних форм, кольорів та видів. На стінах особливо запримітно домашніх качок, гусей та ластівок; також є півники, сови й дятли”, — зазначає у своєму дослідженні Катерина Качур, співробітниця Музею Івана Гончара. Кілька років тому співробітники музею поспілкувалися із сусідами Райко, які з нею товаришували. Місцеві розповіли, що Райко в Олешках сприймали як дивну, навіть несповна розуму, бо вона любила ходити у плавні, сидити наодинці, слухати спів птахів або “спілкуватися” з рибою. Коли сусіди говорили жінці, що краще би вона витрачали гроші на їжу, Поліна Райко відповідала: “Я щаслива, тільки коли я малюю”.

Фото: honchar.org.ua

Після її смерті в 2004 році хату художниці — фактично справжній витвір мистецтва — задля збереження придбали шанувальники її творчості в Канаді. Тут створили будинок-музей Поілни Райко, а дослілженням її творчості, зокрема, займалася команда київського Музею Івана Гончара.

В 2008 році херсонський художник В’ячеслав Машницький створив Благодійний фонд Поліни Райко, аби займатися зберігання її спадщини. Будинок-музей Райко став справжнім місцем паломництва, в ньому проходили фестивалі, резиденції, знімання фільмів. Сьогодні на сайті Благодійного фонду Поліни Райко можна подивитися віртуальну екскурсію будиночком, зняту в 360 — дуже радимо це зробити, особливо якщо ви не встигли побачити це чудове місце на власні очі.

2018 року важливу справу для популяризації творчості Поліни Райко зробив PinchukArtCentre. На виставці “Свій простір”, що був присвячений дослідженню позиції жінки в історії українського мистецтва, відтворили “свою кімнату” Поліни Райко, перенісши її фантастичні малюнки у простір галереї в центрі Києва. Таким чином мистецтво Райко, до середини 2000-х майже нікому невідомої художниці, відкрилося багатьом людям.

Фото: pinchukartcentre.org

Навесні минулого року Олешки потрапили в окупацію. Під час окупації художник В’ячеслав Машницький, засновник Фонду Поліни Райко, зник безвісти. Наразі фоном опікується художник Семен Храмцов — на своїй сторінці у фейсбуку він зазначив, що берегині музею знаходяться в безпеці, але потребують фінансової підтримки. Реквізити для допомоги співробітницям будинку-музею Полині Райко можна знайти за посиланням.

Джерело