Ігроманія досить поширена проблема. Жити з людиною, для якої гра стоїть на першому місці складно. Адже вся увага фокусується саме на цьому, переносячи сімейні проблеми на задній план. Щоб допомогти людині вибратися з трясовини азарту, перш за все потрібно розібратися в причинах такої поведінки. Однак важливо розуміти: якщо людині не потрібна допомога, він заперечує залежність, не хоче працювати над поліпшенням якості життя – намагатися безглуздо. Ситуація лише посилиться, а напруження в стосунках зросте в геометричній прогресії.
Легка захопленість іграми – не обов’язково хвороба. Ігроманія може носити характер залежності або яскравої ознаки того, що людина відчуває внутрішній дискомфорт. За статистикою, в родинах до азартних ігор схильні більше чоловіки, через меншу відповідальність.
Ознаки того, що ви живете з ігроманом
За словами психологів, у разі ігрової залежності психологічний і фізіологічний збиток поступається місцем фінансовому. Потрапляючи в лапи азарту, мало-помалу борги починають перевищувати грошові можливості.
Ознаки залежності від online-ігор:
– постійно думаєте про гру, навіть коли зайняті іншими справами;
– розумієте, що час зупинитися грати, але не можете перебороти бажання і натиснути кнопку “вихід”;
– близькі та сім’я вислуховують відмазки та брехню про те, скільки часу ви провели в грі;- відкидаєте всі інші види дозвілля: зустрічі з друзями, походи в кіно.
Ознаки залежності від казино або ігрових автоматів:
– перебуваєте в ігровій зоні занадто довго, захоплюєтеся настільки, що втрачаєте почуття реальності;
– не можете припинити грати. Не зупиняє ні великий виграш, ні постійні програші;- вас заводить ризик, постійно хочеться підвищувати планку;
– з’являється депресія, психологічний дискомфорт, тривога, роздратування.
Небезпека ігроманії
Лудомания – не розвага, а захворювання. Це стан патологічної залежності від азартних ігор, заради яких людина відмовляється від роботи, кар’єри, навчання, гармонійних відносин з близькими та друзями. Лудоман готовий жертвувати всім: вільним часом, їжею, інтимною близькістю, інтересами сім’ї. Окремої уваги вартий фінансовий аспект. Коли власні вільні гроші закінчуються, насамперед страждає сімейний бюджет. Далі залежна людина починає займати у родичів і друзів. Крім ризику та азарту, лудомана привертає почуття ейфорії. Коли організм звикає до регулярного викиду ендорфінів, ігроману потрібна більша доза адреналіну. Тому для отримання кайфу гравцеві постійно потрібно більше часу. Захоплення іграми гальмує розвиток особистості. Коли реальне життя підміняється віртуальної грою, припиняється духовний і особистісний ріст.
Рівні розвитку залежності
Виділяють три стадії розвитку ігрової залежності:
– Виграш. Основні ознаки – випадкова гра, зростаючі у розмірі ставки, фантазії про гру, великий виграш, супутній оптимізм.
– Програш. Характеризується грою на самоті, перебільшенням виграшу, тривалими програшами, нездатністю зупинитися, зменшенням турботи про сім’ю. На цій стадії можливі великі позики грошей, дратівливість, замкнутість.
– Розчарування. Ознаками можуть бути: втрата репутації, збільшення ігрового часу і розміру ставок, віддалення від родини і друзів, низька мотивація до роботи та інших видів дозвілля.
Є й інша класифікація:
1. Відсутність залежності. Є невелике захоплення, але ще не критично і людина може відмовитися.
2. Середня залежність. Відмовитися важче, з’являється натхнення, адже вона заробила бонуси у грі.
3. Важка залежність. Захопленість на межі, припинити грати складно, починаються витрати вже реальних грошей. Всі розмови та дозвілля зводяться до ігор.
Лікування ігрової залежності
Працювати з такою залежністю складно, адже у ігроманів практично відсутнє бажання лікуватися. Людина відчуває себе задоволено і комфортно, мозок сприймає все через призму віртуальності, тож немає особливих причин щось змінювати. Проблеми з боргами, втрата інтересу до інших розваг, сім’я на межі краху рідко цікавлять ігромана. Все здається незначним і не вимагає великої уваги. У перші три місяці відмови від ігор людина відчуває сильну ломку. З’являються суїцидальні думки, відчуття тривожності та занепокоєння, агресія.
Психологи рекомендують зробити простір навколо ігромана менш “токсичним”. Спробуйте відгородити його від соціуму на час. Без допомоги фахівців боротися із залежністю неможливо. Реабілітаційний центр, а потім сесії з психологом допоможуть ігроману повернутися до нормального життя.
Профілактика ігроманії
1. Спершу вирішите, скільки грошей і часу готові витратити на гру.
2. Не дозволяйте собі розтрачувати суму більше за ту, що вже визначили.
3. Сприймайте азартну гру як розвагу, а не альтернативний дохід.
4. Не грайте, якщо відчуваєте себе втомленим або сумним.
5. Фіксуйте скільки часу і грошей витратили на гру.
6. Будьте уважні до близьких і рідних. Можливо, вони переживають, а ви не помічаєте цього.
7. Не беріть у борг на гру.
8. Граючи, робіть паузи. Перекусіть, вийдіть на прогулянку або домовтеся про зустріч із друзями.
9. Не вживайте алкоголь, коли граєте.
10. Не зосереджуйте увагу тільки на цьому, вибирайте й інші види відпочинку – пікнік, похід у кіно або музей.
11. Не відігравайтеся, якщо програли.
12. Коли помітили, що з’являється залежність, поговоріть із людьми, яким довіряєте.
