Волонтерка, викладачка ліцею Наталя Шушляннікова створила творчий доробок — «Щоденники війни: з надією і люттю». Туди увійшли вірші, оповідання, світлини, в яких описуються події 2022 року — час окупації Херсона російськими військовими.
«Всю окупацію я свідомо мешкала в Херсоні, свідомо не виїжджала. Я виїхала в січні, провідала синів і батьків та повернулася. Те, що відбувалося в Херсоні, мене не лякало. В січні я дуже хотіла їх побачити. Весь інший час я була тут і свідомо залишалася», — зазначила Наталя Шушляннікова.
Кожен вірш пронизаний біллю за майбутнє рідного міста.
«Один з віршів я написала 1 березня 2022 року — саме в той час, коли Херсон був окупований. Я бачила, як рухалася колона і написала вірш через годину, як це відбулося, коли почала свідомо розуміти, що відбувається. Мене вразило те, що була така тиша, якої ми не чули дуже давно. Я навіть не знаю, як її охарактеризувати. Мені здавалося, що я можу кожен звук взяти і помацати.
Так тихо, аж бринить повітря
І на шматки руйнує ніч,
І нашу віру непохитну,
І нашу мужність пліч-о-пліч.
Пройшла колона, ляскіт танків,
Очей команди, скрип взуття.
Вже більше не побачу ранків
З натхненним смаком майбуття.
Пройшла межа між «до» і «після»,
Між миром і війною скрізь
Дзвінке повітря серце тисне
І тільки зорі линуть вниз.
Ким ми прокинемося зранку,
З ким хліб ділитимо і сіль,
Кому на батьківському ґанку
Відкриєм душу без зусиль?
Брехня, одна брехня навколо
І тільки в темряві самій
Над нами янголи по колу
Шукають тих, хто наче свій», — поділилася своєю творчістю пані Наталя.
З початку окупації Наталя Шушляннікова об’єдналася з іншими волонтерами, разом допомагаючи тим, кому були потрібні продукти харчування та речі першої необхідності.
У центрі їх уваги були і молоді матусі, і жителі, які виїхали з епіцентру бойових дій — Білозерської та Снігурівської громад. Активно підтримували волонтерів колишні учні, її випускники, які через неї тримали зв’язок з рідним містом. Адже майже щодня, а окупація не змінила її звичку, вона виходила на ранкову прогулянку парком Херсонська фортеця і виставляла в соцмережах поетичний допис зі світлинами рідного міста.
«В березні я просто просто прогулювалась. Потім це стало необхідним, бо це був ковток свіжого повітря і момент налагодження на майбутній і сьогоднішній день, щоб зосередитися і вирішити, що робити. В перші три місяці було багато тих, хто залишався. Ми обмінювалися новинами. Зранку в парку гуляють непересічні люди Херсона, з собачками або займаються спортом. Це були люди, роль яких в нашому місті була значимою. Мені було приємно з ними привітатися, поспілкуватися, попліткувати, надихнути один одного, підтримати один одного. Хвиля їх від’їзду почалася в травні і активно завершилася в серпні. З вересня я вже майже не бачила нікого з тих, з ким починала гуляти», — розповіла Наталя Шушляннікова.
У цей час для неї була важлива підтримка її учнів.
«У мене був такий випускник Роман Кабачий. Я дуже пишаюся цим випускником. Він відомий журналіст. Північна брама — це його натхнення на життя. Я спочатку просто її фотографувала, тому що я тут гуляю. А потім, після його коментарів, я почала фотографувати її свідомо і писала «це для Ромчика».
І це була підтримка та заряд енергії на день», — зазначила пані Наталя.
За час окупації вона написала багато поетичних віршІв, які ввійдуть в її майбутню збірку.
«Я думаю, близько 400 віршів точно є. Певні дні інколи я пропускала, а в інший день писала по 3-4 вірші. В мене ще є колега з університету Олексій Пономарьов і друг Олександр Гоноболін, які постійно писали музику, ми робили пісні. Найбільш успішні показували загалу. Потім стали писати, не демонструючи в соцмережах. Тому що мені постійно дзвонили і попереджали «не роби, не пиши, не друкуй», — прокоментувала поетеса.
Олексій Пономарьов — музикант, створив не одну пісню на вірші Наталі Шушляннікової, всі місяці окупації залишався теж у Херсоні, не припиняючи займатися творчістю.
«Щодо творчості в окупації, то, як на мене, це найголовніше, додавало сили в цей період. Вірші Наталі Шушляннікової, які вона публікує на своїй Фейсбук-сторінці з першого дня повномасштабного вторгнення, дійсно насичені любов’ю, великою силою та мудрістю. Деякі вірші мені вдалося покласти на музику. Це «Дума про Україну», пісня «Хто ти?» про кохання та велич людського багаття», — розповів Олексій Пономарьов.
На презентацію творчого доробку у Києві прийшло чимало друзів Наталі, які змушені були покинути свої домівки.
Захід проходив у кав’ярні, яку відкрив херсонець, який теж був вимушений виїхати з рідного міста під час окупації.
Більше двох годин звучала творчість херсонки.
«Я дуже задоволена сьогоднішньою зустріччю. Дякую Наталі Шушлянніковій за частку духу, яку вона привезла з Херсону. В мирний час наші зустрічі будуть частішими, я на це дуже сподіваюся і бажаю творчого натхнення та нових вершин авторці», — поділилася враженнями херсонка Анжела Досенко.
Ольга Шиліна додала: «На дві години нам вдалося повернутися у своє рідне місто Херсон. Хай ці вірші, відеоряди, пісні, які нам пропонувала Наталя Шушляннікова, повернули нас до окупованого міста, але навіть незважаючи на це, ми дуже раділи, що саме ці дві години ми присвятили своєму рідному місту».
У кожному вірші, оповіданні і фото Наталя в соцмережах показувала те, що відбувалося у окупованому місті, де російські військові проводили фільтраційні заходи, але незважаючи на це, супротив лише наростав. Це був її особистісний внесок у звільнення рідного Херсона.
«Мистецтво — це теж зброя. Тому я використовувала цю зброю за можливістю. Звісно, це залежало від того, що відбувалося, що я хотіла сказати. Дуже часто я обирала фотографії до своєї поезії, щоб подвоювати ефект», — наголосила поетеса.
Наталя ділиться з нами своїми планами про видання майбутньої збірки, назва якої народилася в окупації.
«Якщо друкувати книгу, вона повинна бути красива і яскрава. Хочу, щоб були кольорові ілюстрації, фотографії мого міста. Стосовно розділів я ще не знаю, але знаю, що буде назва «Щоденники війни: з надією і люттю». Тому що це те, що я відчувала весь час», — прокоментувала Наталя Шушляннікова.
Це інтерв’ю з херсонською поетесою ми записали на фоні вибухів, адже російські військові продовжують обстрілювати Херсон з протилежного берега. Але супротив жителів області загарбникам не зупинити. Лівобережжя Херсонщини буде вільним.
Незважаючи ні на що, Херсон відновлюється. Весна таки прийшла в наше місто, бо ми – вільні!
Автор – колектив інформаційного видання «Український Південь».
Херсонщина. Вільні. Південь.
