«Лікарі без кордонів» (MSF) наразі мають доступ лише до територій, підконтрольних Збройним силам України. Тому команди MSF могли бачити руйнування лише у цих містах та селах. «Лікарі без кордонів» намагалися отримати доступ до території, окупованих Росією, однак його не було надано. Тому «Лікарі без кордонів» не змогли спостерігати за ситуацією на територіях, підконтрольних російським військам.
Наведені нижче дані було зібрано в районах, які піддаються нападам (Миколаїв, Апостолове), і територіях, раніше окупованих Росією та відвойованих українськими військами (Донеччина, Херсонщина). Дані базуються на прямому спостереженні команд MSF і на розповідях наших пацієнтів чи місцевих медиків. Ці свідчення не дають повного розуміння масштабу руйнувань, спричинених війною, але вони є доказом страждань цивільного населення.
Між ворожими лініями: знищення охорони здоров’я в Україні
Закономірність руйнувань
Лінія фронту простяглася майже на тисячу кілометрів. До загострення у 2022 році у цій війні загинуло понад 14 тисяч людей[1]. З лютого 2022 року тисячі людей загинули, отримали поранення або травми, понад 5,3 мільйона стали внутрішньо переміщеними особами[2], а 8,1 мільйона шукали прихистку за кордоном[3]. У серпні 2022 року Збройні сили України розпочали контрнаступ. Станом на 11 листопада Україна повернула 74 443 квадратних кілометри, які раніше були під російською окупацією.
Після загострення війни «Лікарі без кордонів» розширили свою гуманітарну діяльність в Україні, зосередивши увагу на підтримці людей, які живуть поблизу лінії фронту, де гуманітарні та медичні потреби є найгострішими. «Лікарі без кордонів», зокрема, надають хірургічну та невідкладну допомогу; займаються евакуацією пацієнтів до медичних закладів подалі від лінії фронту; надають лікарням основні ліки та медичне обладнання; забезпечують роботу мобільних медичних клінік; займаються реабілітацією поранених на війні і надають психологічну допомогу.
Після того, як лінія фронту змістилась на південний схід, команди «Лікарів без кордонів» приїжджали у 161 місто та село на Донеччині та Херсонщині, які були між лініями фронту. «Лікарі без кордонів» надавали медичну допомогу тим, хто все ще живе на цих територіях; часто медичні команди працювали в десятках кілометрів від лінії фронту. У цих локаціях «Лікарі без кордонів» спостерігали системне руйнування: будинки, магазини, дитячі майданчики, школи та лікарні перетворились на руїни після постійних обстрілів і бомбардувань.
Одним із таких місць було селище Дробишеве на Донеччині. Медичні команди «Лікарів без кордонів» не змогли знайти у селищі жодної вцілілої будівлі, де можна було б приймати пацієнтів. Зрештою MSF встановила контейнер, який тепер слугує імпровізованою клінікою. Такі ж контейнери «Лікарі без кордонів» встановили в 10 різних селах Херсонської та Донецької областей.
Після важких боїв деякі села на Херсонщині та Донеччині, зокрема і Дробишеве, двічі або тричі переходили під контроль то однієї, то іншої сторони. У боях за такі місця, як Дробишеве, руйнування, ймовірно, сталися внаслідок артилерійських обстрілів з обох сторін. Люди опинилися між двох вогнів.
«У деяких містах і селах, де ми працюємо, руйнування повсюдне. За 25 років роботи в зонах бойових дій я, мабуть, лише один чи два рази бачив подібні руйнування – у таких місцях, як Мосул чи Грозний. Деякі ділянки вздовж 1000 км лінії фронту в Україні просто стерті з лиця землі».
- Крістофер Стоукс, голова місії «Лікарів без кордонів» в Україні
У районах Херсонщини, відвойованих українськими військами, 89 медзакладів не підлягають відновленню[5]. Якщо врахувати ситуацію у цих містах та селах, а також кількість внутрішньо переміщених осіб, ми розуміємо, що понад 163 000 людей[6] залишилося без доступу до цих медзакладів.
Атаки на медичну інфраструктуру
Ще на початку 2022 року «Лікарі без кордонів» бачили напади на медичну інфраструктуру з використанням різної зброї. У двох окремих випадках команди MSF бачили результати обстрілів лікарень касетними боєприпасами.
4 квітня 2022 року «Лікарі без кордонів» приїхали до Миколаєва на зустріч з міськими та обласними органами охорони здоров’я. Команда зайшла у міську онкологічну лікарню, де з кінця лютого 2022 року лікуються поранені. Того дня, близько 15:30, територію навколо лікарні обстріляли російські війська. Після кількох вибухів у безпосередній близькості команда вийшла з укриття і побачила на вулиці мертвих і поранених людей. Пізніше того ж дня «Лікарі без кордонів» стали свідками нападу на міську педіатричну лікарню. Не було великого кратера, як у багатьох інших випадках. Натомість — численні невеликі діри в будівлі та землі, що свідчить про використання касетних боєприпасів[7].
Вранці 15 червня 2022 року інша команда бачила подібні пошкодження у діючій лікарні міста Апостолового (південь Дніпропетровщини), яка вночі зазнала обстрілу. У будівлі лікарні та на землі також було сотні дір, а в клініці та на прилеглій території — уламки шрапнелі. Після цієї атаки директор лікарні та медичні команди MSF на кілька днів призупинили медичну діяльність, аж доки територію не зачистили і не підтвердили, що там безпечно перебувати. Це фактично позбавило пацієнтів доступу до медичної допомоги у разі надзвичайної ситуації.
Після контрнаступу України «Лікарі без кордонів» отримали доступ до багатьох медичних закладів на територіях Херсонщини та Донеччини, раніше окупованих Росією. Медичні команди MSF бачили пограбовані будівлі і знищені медичні транспортні засоби, зокрема карети швидкої допомоги. У двох із цих об’єктів «Лікарі без кордонів» бачили зброю та вибухівку.
Хоча повсюдне руйнування цивільної інфраструктури в результаті обстрілів і авіаударів вже добре задокументоване, у трьох окремих випадках (8, 11 і 15 жовтня 2022 року) команди «Лікарів без кордонів» бачили протипіхотні міни у діючих лікарнях. Ці медичні заклади знаходяться на територіях, які раніше були під російською окупацією — у місті Ізюм, а також на Херсонщині та Донеччині.
«Використання протипіхотних мін широко поширене на прифронтових територіях, але шокує те, що вони фактично встановлені в медичних установах: неймовірний акт нелюдяності. Тим людям, які приходять до лікарень по ліки або медичну допомогу, це дає чітко зрозуміти: лікарні не є безпечним місцем».
- Вінченцо Порпілья, координатор проєкту «Лікарів без кордонів» у Донецькій області
Ще одним прикладом небезпеки, з якою стикаються заклади охорони здоров’я та медики, є обстріл головної площі Херсона 16 грудня 2022 року. Раніше там працювала мобільна клініка «Лікарів без кордонів», але вона припинила свою діяльність через небезпеку обстрілу. Вже згодом Український Червоний Хрест відновив роботу своїх мобільних клінік. Одна з локацій, де вони працювали, потрапила під обстріл. 2 людини загинули.
Медицина під окупацією
З 15 листопада 2022 року до 19 лютого 2023 року «Лікарі без кордонів» провели близько 11 000 медичних консультацій у містах і селах Донецької та Херсонської областей, раніше окупованих Росією. Команди MSF бачили, що у людей, які залишились на цих територіях, було мало можливостей для отримання медичної допомоги. 65% пацієнтів MSF — літні, маломобільні або люди, які мають хронічні захворювання. Багато з них страждають від неінфекційних захворювань, включаючи хронічну гіпертензію, серцево-судинні захворювання та діабет.
Пацієнти, яких приймали співробітники «Лікарів без кордонів», часто мали хронічні захворювання, які не лікували місяцями. Через нестачу їжі люди не могли контролювати свій раціон, що призводило до проблем із рухливістю, зором і роботою м’язів, а також посилювало їхню залежність від інших.
З листопада 2022 року до січня 2023 року «Лікарі без кордонів» опитали 48 пацієнтів та медичних працівників (на додачу до набагато більшої кількості медичних консультацій). Свідчення показали, наскільки обмеженим був доступ до основних ліків та медичної допомоги під час російської окупації. Згідно з цими свідченнями, медзаклади та аптеки, які не зачинили, були пограбовані. Окупаційні сили також не постачали ліків.
«Коли російські війська увійшли в наше місто, в лікарні залишилося кілька лікарів і медичних сестер. У нас взагалі не було хірургів. Щодня до лікарні привозили людей з осколковими пораненнями. Ми надавали їм допомогу. Поступово у нас закінчувалися медичні засоби. Довелося йти до росіян і казати їм, що нам нема чим лікувати людей. Наприклад, у нас не було уретральних катетерів. Вони потрібні людям з важкими травмами, які лежать у реанімації і не можуть встати. Нам довелося змочувати ці катетери в спеціальних розчинах, а потім використовувати їх повторно. У нас навіть не було сечоприймачів, замість них ми використовували пляшки. Також була гостра потреба в ліках для людей з діабетом і високим тиском. Більшість людей, які залишилися, були похилого віку та мали хронічні захворювання. (…) Одного разу росіяни сказали нам: «Напишіть список ліків, ми вам все дамо». У списку було 86 позицій, а нам дали лише 16 – бинт, марлю, клейонку, канюлі, шприци та деякі ліки, такі як знеболювальні та протизапальні. Я запитав їх: «Як мені лікувати, наприклад, гіпертонію чи діабет?»
- Лікар з Миколаївської області
Труднощі з отриманням ліків або доступом до медичної допомоги також підтверджувалися телефонними повідомленнями між медичними командами MSF та українськими лікарями і медсестрами, які працюють в окупованих Росією районах Херсонської та Запорізької областей. Ці медики неодноразово зверталися до «Лікарів без кордонів» з проханням про постачання основних ліків.
З травня до вересеня 2022 року «Лікарі без кордонів» змогли задовільнити обмежену кількість цих запитів. Це здійснювалося за підтримки українських волонтерських організацій, які працювали над перевезенням основних лікарських засобів і матеріалів з території, підконтрольної Україні, до окупованих територій. Єдиним офіційно дозволеним пунктом пропуску на лінії фронту було місто Василівка Запорізької області. Однак станом на вересень 2022 року були труднощі з перевезеннями до окупованих територій. «Лікарі без кордонів» не мали іншого виходу, як припинити надсилання медичних товарів.
Згідно зі свідченнями, деякі пацієнти місяцями намагалися вижити у місцях, де велися запеклі бої. Люди не мали основних ліків. Їх також помітно ослабило те, що вони пережили. Їхні села перетворювалися на поля битв; у них зникали або помирали члени сім’ї; вони переживали безжальні обстріли.
«Кілька людей, які звернулися до наших мобільних клінік, постійно мали больові відчуття. Їм потрібне було банальне знеболювальне, до якого під час окупації у них не було доступу. Вони сказали, що під час окупації не ходили ні до лікарів, ні до фельдшерів. Деякі люди отримували ліки як гуманітарну допомогу, але не знали, як їх приймати.
До нас приходив хлопець, якому потрібно перев’язувати рану, але у нього кілька місяців не було чим. Не було ні дезрозчинів, ні антисептиків, ні перев’язувальних матеріалів. Прали їх і заново використовували».
- Лікар мобільної клініки «Лікарів без кордонів», Донецька область
Опитані пацієнти повідомили нам, що через низку факторів, зокрема обмеження на пересування, у них були труднощі з отриманням медичної допомоги. У кількох окремих випадках селянам місяцями не дозволяли виходити за межі їхніх вулиць навіть для того, щоб отримати ліки.
У деяких місцях зруйновані медичні заклади. Через це людям, які потребували невідкладної допомоги, доводилося долати значно більші відстані через небезпечну місцевість, піддаючи себе ще більшому ризику. Одна 65-річна пацієнтка з села Борозенське на Херсонщині розказала, що їй довелося везти чоловіка через 12 блокпостів на екстрену консультацію, поки територія була під російською окупацією:
«Борозенська амбулаторія була сильно пошкоджена під час окупації. Звідти викрали всі комп’ютери та обладнання. У травні мій чоловік зісковзнув з драбини і сильно поранив ногу. Ми зв’язалися з лікарем, який раніше працював у поліклініці, але він нічим не зміг нам допомогти – у нього не було ні ліків, ні обладнання, тому він порекомендував нам звернутися до Бериславської лікарні. Це 50 кілометрів від Борозенського, і нам потрібно було проїхати 12 російських блокпостів, щоб дістатися до лікарні. Ми повинні були повернутися в Борозенське до початку комендантської години. Уявіть, що, через такі труднощі доступ до медичної допомоги не був пріоритетом для людей, якщо це не було питанням життя чи смерті».
Пацієнт «Лікарів без кордонів», село Борозенське, херсонська область
Важко окреслити чітку закономірність, однак свідчення пацієнтів MSF показують, що лікування цивільних осіб та їхній доступ до медичної допомоги під російською окупацією залежали від непередбачуваної поведінки окремих російських підрозділів.
Багато пацієнтів «Лікарів без кордонів» розповідали нам, що вони зверталися до окупаційної влади за допомогою та ліками.
Люди отримували різні результати. Дехто — категоричну відмову, навіть від військових лікарів; інших попросили написати списки необхідних ліків. Пацієнти зазначили, що поведінка російських підрозділів була різною: одні активно допомагали з лікуванням поранених мирних жителів і забезпеченням медикаментами, тоді як інші грабували аптеки та медичні установи.
Крім того, лікарі, які раніше проживали на територіях, окупованих російськими військами, розповідали командам MSF про залякування, затримання, насильство та жорстоке поводження, яких вони зазнали з боку солдатів. Один лікар, який працює в медзакладі, який зараз підтримують «Лікарі без кордонів», поділився тим, що пережив:
«Російські військові прийшли до мене додому, щоб мене арештувати. Мене відвезли в адмінвідділ, де допитували дві години. Вони сказали, що хочуть, щоб персонал лікарні співпрацював з ними. Били мене. Наказали перестати говорити українською. Зрештою мене відпустили, але через тиждень солдати повернулися, уже в лікарню. На мене одягли наручники на очах у всього персоналу лікарні. Вони силою посадили мене в автомобіль і відвезли в підвал мого будинку, де знову побили. Їх було не менше десяти. Знищили все в підвалі, будинку та гаражі. Вони залишили ключі від мого будинку і відвезли мене до відділку поліції. Мене посадили в камеру в підвалі на півгодини. Потім до мене прийшов солдат і сказав, що я маю кілька годин на те, щоб виїхати, інакше мене вб’ють. Сказали не повертатися до лікарні і не розмовляти з кимось із персоналу. Мене посадили в машину і поїхали за мною в бік сірої зони. Дорога була замінована. Я їхав і боявся, що помру в машині. Полями я дістався до українських військових. Показав їм порізи та синці від наручників. Вони допомогли мені перейти на територію, підконтрольну Україні, щоб дістатися до моєї родини».
- Лікар з Миколаївщини
Висновок
У цій війні надзвичайно великі масштаби руйнувань, зокрема медичної інфраструктури. Це матиме довгостроковий вплив на доступ людей до медичної допомоги. Пацієнти, які проживали на територіях, окупованих Росією після лютого 2022 року, розповіли «Лікарям без кордонів», що їм сильно обмежили доступ до основних ліків або медичних закладів. Мабуть, найяскравішим прикладом цього обмеження є відсутність основних ліків і доступу до лікування, і навіть пограбування лікарень та аптек. Свідчення багатьох пацієнтів MSF, які місяцями не отримували лікування, підтверджуються їхніми діагнозами.
Сторони, які воюють, повинні дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права та виконувати свої зобов’язання щодо захисту цивільних осіб та цивільної інфраструктури; лікарні та інші заклади охорони здоров’я за жодних обставин не повинні бути мішенню для нападу. Сторони, які воюють, повинні дозволити безперешкодне постачання життєво необхідних ліків та медичних засобів, а також забезпечити безпечний і безперешкодний доступ до незалежної гуманітарної допомоги для тих, хто її потребує.
«Лікарі без кордонів» вперше працювали в Україні в 1999 році. З 24 лютого 2022 року ми значно розширили та переорієнтували свою діяльність, щоб реагувати на потреби, спричинені війною. Зараз «Лікарі без кордонів» працюють в Апостоловому, Дніпрі, Фастові, Івано-Франківську, Харкові, Костянтинівці, Кропивницькому, Кривому Розі, Києві, Львові, Лимані, Миколаєві, Одесі, Покровську, Слов’янську, Тернополі, Ужгороді, Запоріжжі, Житомирі. Ми, зокрема, займаємося лікуванням туберкульозу, невідкладною хірургією, допомогою людям, які пережили сексуальне насильство, фізіотерапію та психологічною допомогою. У нас також є карети швидкої допомоги та спеціалізовані медичні поїзди, які евакуювали 2558 пацієнтів у 2022 році, 700 з яких мали травми.
