Овчаренки Сніжана та Геннадій до початку російської агресії проти України проживали в одному із містечок Херсонської області – Бериславі, що на березі Дніпра. У 2017 році оформили дитячий будинок сімейного типу. У родині виховується 10 дітей, позбавлених батьківського піклування: найстаршому Євгену – 18 років, Артему – 16 років, Андрію – 14, також є дві Аліни, яким по 10 і 11 років, десятирічний Віктор, Анна, Альона, Олександр та наймолодший Даніїл, віком 9, 8, 6 і 5 років відповідно. Ці дітки оточені увагою, емоційною підтримкою, турботою та любов’ю. Нині їхня велика родина евакуювалася на Одещину, де отримала прихисток, підтримку і всебічну допомогу Одеської обласної військової адміністрації – для них створені всі умови для комфортного проживання.
Сьогодні, напередодні новорічних свят, Начальник Одеської обласної військової адміністрації Максим Марченко відвідав дитячий будинок сімейного типу родини Овчаренко у Фонтанці.
«Відзначу, що впродовж тижня усі мої заступники, директори усіх департаментів та управлінь Одеської ОВА відвідають усі без винятку дитячі будинки сімейного типу, які є в Одеській області та привітають дітлахів зі святами. В умовах воєнного стану потреби сімей, які евакуювалась до Одещини і в яких виховуються діти-сироти, діти, позбавлені батьківського піклування, та діти, які опинились в складних життєвих обставинах, на моєму особливому контролі» – сказав Начальник Одеської ОВА.
Як розповіли Максиму Марченку подружжя Овчаренків – Сніжана Анатоліївна та Геннадій Олександрович, родом вони з міста Берислава, що в Херсонській області. Провели довгий час в окупації і ось нещодавно змогли евакуюватись з дітьми та онуками до Одеської області. Мати вихователька за спеціальністю пекарь кондитерських виробів, батько – військовий пенсіонер. Разом з ними з Херсонщини евакуювалась і старша донка з дворічною онучкою.
«Ми хотіли залишатись вдома на Херсонщині, − розповіла Начальнику ОВА Сніжана Овчаренко − Там наш дім. Але лишатись й надалі – стало нестерпно і дуже небезпечно. Від обстрілів ховалися в найменшій кімнаті будинку і в погребі. З чоловіком робила все можливе, щоб вберегти психіку дітей, аби у їх дитячих голівках не відклався страх, який вони відчули, коли ворог зайшов на територію нашого міста. Вони бачили війну за кілька метрів від нашого дому, у нашому городі розривалися снаряди. Тепер ми в затишку і теплі, діти в безпеці і усміхнені, а це – найголовніше для нас».
Родина отримала цінні подарунки від Одеської ОВА, а дітлахи – іграшкові набори та солодощі.
