Лідію, як і більшість з нас, війна застала зненацька…
Той трагічний, викарбований в пам’яті, ранок під звуки ворожих ракет, не зупинив Лідію прийти на улюблену роботу та нагодувати своїх клієнтів. Проте, з того дня, відвідувачами її закладу стали бійці – охоронці державних рубежів.
У воєнний час багато чого змінилося. Директорці і за сумісництвом шеф-кухарці довелося переформатувати свій бізнес та улюблену справу у благодійну діяльність задля наших військових та нашої спільної Перемоги.
У перший день війни Лідія разом зі своїми колегами дістали всі запаси наявної провізії, та під звуки вибухів почали чаклувати на кухні, аби тримати такий важливий кулінарний фронт та годувати усіх бійців.
Ні на хвилину дівчата не залишали кухню та свою «зброю», не зважаючи ні на обстріли, ні на постійні тривоги. Мета у них була одна – підтримати бойовий дух військових задля Перемоги. Через декілька днів до команди Лідії приєдналася її рідна сестра Олена, і родинний тандем запрацював на повну.
Трохи згодом із запасами продовольства почали виникати певні труднощі, так як закупівлі здійснювались за власні кошти. Проте, врегулювати їх допомогли тилові підрозділи військової частини. І тут настав справжній час зіркового випробовування, адже з однотипних продуктів Лідія робила справжні шедеври, якими не могли намилуватися наші хлопці та дівчата, адже вони були не тільки смачні, а й красиві.
Рутинними буднями Лідія намагалася підбадьорити захисників та захисниць не лише гастрономічними витівками, але й словами. Так, під час чергового обіду, з’явилася її фраза, яка спрацювала як енергетик: «Принесіть нам орків – ми зробимо з них фарш, в нас є промислова м’ясорубка».
Наразі команда Лідії щоденно готує смаколики для 300 військових. Завдяки таким патріотам ми виграємо цю війну, відходячи від застарілих пайок та котлів.
Окрім того, після нашої Перемоги, Лідія пообіцяла провести свій «Майстер-шеф», аби усі наші захисники та захисниці отримали шанс проявити себе не лише на полі бою.
