Населені пункти Херсонської області поступово звільняють від загарбників. У багатьох селах залишилось мало людей, переважно пенсіонери. Нині їх найбільше бажання – запастись продуктами. Розповів історії зі звільнених населених пунктів український військовий:
– Село визволили, але війна його не лишила. Щоденно сюди прилітає від кацапів – стріляють аби постріляти. І щоденно якийсь будинок перетворюється на руїни.
Цивільні звідти поїхали ще на початку війни, але не всі – кілька стареньких лишилося. Одному немає куди їхати. В іншої однокімнатна квартира в обласному центрі, але пенсія маленька, завод, на якому працювала дочка, розбомбили, тож, якшо не накопає картоплі, то боїться вмерти з голоду.
Для неї та картопля – це все:
– Хлопці, вивезіть 20 мішків, я вам заплачу!
– Бабусю, ми вивеземо тільки Вас. Усією ротою скинемось – купите собі 50, 100 мішків, тільки виїжджайте.
– Ні, не поїду, не можу я врожай лишити. У мене ще й виноград дозріває, і кавуни, і дині.
Три дні тому снаряд влучив у її двір – хата вщент згоріла разом з останніми грошима, документами, телефоном, ліками, одягом і харчами. Три дні вона майже нічого не їла і не пила, поки випадково не зустрілися. Дали їй усе, на шо були багаті – консерви, мівіну, сухпаї, мінералку.
Каже:
– А як русскіє були, то 400 грамів гречки дали. Ще й з таким жестом, наче це вони мене на десятиліття усім забезпечили. Хлопці, у мене виноград добрий, от тільки йому ще кілька днів треба. Беріть, хоч увесь – для вас нічого не шкода, аби ви були живі і здорові.
