19 червня – День медичного працівника. Про роботу в умовах окупації розповіла генеральна директорка КНП «Херсонська міська клінічна лікарня ім.Є.Є.Карабелеша» Алла Малицька.
– Для мене особисто день медичного працівника – це завжди позитивні емоції, гордість за професію, за власні досягнення, за своїх колег, друзів, взагалі за коло спілкування. Оскільки «не існує мети вищої, ніж дати можливість людині пройти свій життєвий шлях без хвороб. Саме медичний працівник першим кидає виклик хворобам, саме медик допомагає побороти ці хвороби наперекір смерті. Пліч-о-пліч з лікарями на захист людського здоров’я та життя стають медичні сестри, фельдшери, акушерки, лаборанти»,- так Алла Павлівна визначила суть професійного свята.
– Алло Павлівно, у незвичний час доводиться працювати карабелешівцям. Умови виконання завдань змінені, фактично трансформувалися в іншому вимірі. І все таки – що із запланованого вдалося втілити в життя у першому півріччі і які задумки на другу половину року?
– Дійсно і на жаль, ситуація, що склалася, дуже змінила наші плани. І, як розумієте, з об’єктивних причин вдалося не все. Робили ставку на навчання, стажування наших фахівців у клініках України і за кордоном. Але все це довелося відкласти на невизначений час. Я особисто також мала їхати до Німеччини з метою ознайомлення з досвідом управління в німецьких клініках. Та не полишаю надії на те, що ми надолужимо прогалини у відкладених питаннях.
Про те, що вдалося. Зробили чимало ремонтів в адмінбудівлях. Зокрема, підготували сучасний бронхоскопічний кабінет. Обладнання було придбане завчасно, але не було умов, щоб працювати ефективно. Тож відтепер тут будуть виконуватися бронхоскопії, із застосуванням наркозу у тому числі – тобто повний спектр.
Далі. Про це вже багато говорили і писали, але повторюсь, бо це наша гордість. Понад три місяці працює гемодіалізне відділення. Щоправда, хотіли збільшити кількість апаратів для процедури до десяти та поки що працюємо з тією кількістю, яка є.
Наприкінці року минулого ми говорили про вдосконалення «хірургії одного дня». Мова йшла про стаціонар. Бо загалом для нас це справа не нова. На базі поліклініки № 2 вже багато років діє центр амбулаторної хірургії, де хірургія одного дня, так би мовити, добре «обкатана». Набили руку в оперативних втручаннях майже всі категорії спеціалістів: загальний хірург, окулісти, ЛОР-лікарі, судинні хірурги. Стаціонар трохи відставав від їх темпу, а ми й не наполягали, бо в поліклініці гідно працювали за цим напрямком. До речі, на цей пакет медичних послуг ми законтрактовані, як і на решту інших 18 пакетів по спеціалізованій медичній допомозі (на первинну медичну допомогу окремо пакет). Це майже всі напрямки, які були торік. Щоправда, об’єм по наданню медичної допомоги зменшився як мінімум на 30 відсотків.
– Чи могли б Ви назвати прізвища лікарів – спеціалістів з великої літери, які залишилися і витримали випробування часом і обставинами?
– Перше випробування у медичного закладу було, коли Україну «накрив» Ковід-19. І в нашій лікарні зовсім не було фахових інфекціоністів, а протягом одного дня приймали велику кількість пацієнтів і часто в дуже тяжкому стані. І медичний персонал трохи боявся. Як мовиться, очі боялися, а руки робили. І зараз, в умовах воєнного стану, практично залишилися ті ж бійці, які працювали в ковідному шпиталі і так само самовіддано трудяться. Більше того – заспокоюють мене, що нікуди не поїдуть і пацієнтів не залишать. Назвати кращих? Прізвищ буде чимало. Вдячна ВСІМ лікарям, медичним сестрам. Та особливо хочу відзначити своїх медичних директорів – Ганну Володимирівну Гостєву та Ольгу Іванівну Демедюк. Ці медики-жінки – моя справжня підтримка та опора. Усі разом ми вистояли під час боротьби з пандемією і солідарно тримаємося зараз.
– Ситуацію та обставини, які склалися, змінити не в Ваших силах і можливостях. Тим не менше, з огляду на поточний час, який позитив ви бачите у діяльності підприємства щодо подальшого розвитку?
– Щодо позитиву скажу так: зараз триває дуже тяжкий час – час випробування та свого роду очищення. І це справжній позитив, коли маски спадають і відкриваються істинні обличчя людей, не завуальовані. Вони відкриті, неприховані, у першу чергу, в ставленні до своєї професії, колег і пацієнтів. А що стосується тих, хто залишився і надає містянам медичну допомогу мені навіть не треба сумніватися в їх людських якостях. Іспит пройдено гідно на п’ятірку з плюсом ( по5-бальній системі).
– У вас є всі передумови для стимулювання реальних зрушень у вашому закладі: і умови праці, і заробітна платня, і головне багатство – люди. Їх людська чуйність і тепло, відданість справі, готовність на самопожертву дає повне право планувати сміливе «завтра»…
– Так, це точно. Плани у нас амбітні. Прагнемо зрештою розпочати заходи по трансплантації. Усі попередні етапи для цього пройдено. Амбулаторне відділення гемодіалізу, як я казала, вже працює повним ходом. Будемо і надалі розвивати направлення естетичної хірургії. Світова медична практика свідчить про високий попит на пластичну хірургію. А ще: ті, хто поїхав за межі міста дали привід для створення кадрового резерву.
Хочу звернутися до колег, які поїхали з Херсона, з лікарні. Я хотіла б їм сказати, що вони є частиною нашої родини. На виїзд у кожного були свої мотиви: діти, здоров’я, страх за своє життя. Усе це можна зрозуміти і пояснити. Я хотіла б так само привітати їх з професійним святом і побажати, щоб вони повертались і були невід’ємними у нашій великій медичній сім’ї – сім’ї імені Євгена Євгеновича Карабелеша. Адже тільки разом ми – сильні, мудрі та успішні.
Напередодні Дня медичного працівника бажаю кожному фахівцю, який працює в медичній галузі, не втомлюватися від одноманітності, постійно рухатися вперед до нових перемог і завжди перетворювати свої маленькі мрії в грандіозні феєричні події. Здоров’я, терпіння, гарного настрою та взаємного кохання!
Ніколи не втрачайте професіоналізму і рішучості, домагайтеся поставленої мети і визнання свого таланту. І нехай усіх нас оберігає наш покровитель Святий Пантелеймон. Я вірю в його силу і відчуваю його захист на собі. Зі святом!
Розмову вела Галина Лисенко
