З початку війни окупанти спрямовували на Харків значну частину повітряного флоту, винищувачі противника нещадно завдавали ракетно-бомбові удари по мирним жителям та цивільній інфраструктурі міста та області. Проте підрозділи протиповітряної оборони Нацгвардії України дали зрозуміти рашистам, що це не залишиться непокараним.
6 березня у небі над Харковом гвардійські розрахунки ПЗРК ліквідували російський Су-25.
«23-го лютого я заступив у добовий наряд внутрішньої варти, з одинадцятої години вечора ми вже почали посилювати пости, бо нам повідомили, що потрібно бути більш пильними. З 4-ї до 6-ї години ранку якраз була моя зміна. Тож для мене війна почалася з перших хвилин ще на посту, коли я стояв у варті, бо бачив все на власні очі», – згадує старший солдат Максим.
Коли почалися масовані обстріли, варту одразу ж поміняли, оскільки дивізіон мав виїхати на позиції в місто та по околицях.
«Через півтора тижні, 6 березня, ми змістилися на іншу позицію, приблизно о шостій годині вечора ми отримали інформацію, що зі сторони Бєлгорода на Харків наближаються два літаки. За два-три дні до цього наш підрозділ отримав ПЗРК польського виробництва «Перун», тож в нас був час його освоїти. Ми піднялися на дах будівлі, вже було досить темно, я приєднав тепловізор до ПЗРК і вже їм виявив та супроводжував повітряну ціль до повного знищення ракетою. Сам виліт ракети відбувається автоматично після знаходження цілі», – ділиться Максим.
Після того як розрахунки переносних зенітно-ракетних комплексів НГУ збили літак, вночі недалеко від їх позицій почалися обстріли з мінометів та гаубиць, проте саме літаки в тому районі більше не літали.
