Про це повідомляє Ректор ХДУ Олександр Співаковський на своїй сторінці у Фейсбук:
Ніколи не зупинятись, сприймати життя таким, як воно є, постійно вчитися, дякувати Богу, Батькам, Родині, Вчителям, Людям, які у певний момент вплинули на твоє життя, про безмежну любов до Херсонщини, рідного Херсонського державного університету – про це та про багато особистого у книзі, в презентації якої мав честь сьогодні взяти участь у Центрі «Агенти змін» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. «Олександр Співаковський. Те, що торкнулося серця…».
Так ми назвали книгу з її укладачкою, чудовою, талановитою журналісткою Іриною Григорьєвою. Присвячена книга світлій пам’яті моїх батьків – Володимира Семеновича та Ксенії Федорівни Співаковських. Особлива подяка моій дружині Любові, донечці Євгенії та онучці Алісі. Їх Любов та підтримка – моя мотивація
Хто б міг уявити ще три місяці тому, що цю біографічну книгу мені випаде доля презентувати не у Херсоні, не у коворкінг-залі рідної бібліотеки Херсонського державного університету поряд з колегами, друзями, які є співавторами видання, а у Івано-Франківську. Війна! Вона зруйнувала наше життя, життя мільйонів українців. Але це й символічно, бо той факт, що центр управління університету був вимушено переміщений з тимчасово окупованої території та ми були гостинно прийняті командою ректора Прикарпатського університету Ігорем Цепендою, свідчить про єдність України та про велике серце кожного українця. Дякую ще раз! Колись обов’язково з’являться глави про життя освітян в окупації, а потім про повернення додому та нові звершення.
Дякую колегам, які змогли долучитися до презентації дистанційно з Херсона. Нам таки вдалося побачити та почути вас. І це велике щастя! Дякую за відгуки. Все моє життя від студента до ректора пов’язано з Херсонським державним університетом, тому бути з вами разом – це ковток енергії та сили.
Про що книга? Про життя, про Вчителів, про Математику, про освіту, політику через призму тих людей, з якими звела доля. Саме через їх свідчення, спогади подано багато важливих для мене речей. Про першу свою Любов
Дякую кожному співавтору за щасливі моменти співпраці. До речі, дизайн обкладинки символічний. Білих птахів ми робили та запускали разом з Батьком. Так він вчив мене рахувати й саме він навчив мене любити Математику. Минуло багато років, і таких птахів у парковому містечку ХДУ ми запускали разом з онукою. Завдяки їй я вчуся дивитись за горизонт.
Дякую кожному співавтору за щасливі моменти співпраці. До речі, дизайн обкладинки символічний. Білих птахів ми робили та запускали разом з Батьком. Так він вчив мене рахувати й саме він навчив мене любити Математику. Минуло багато років, і таких птахів у парковому містечку ХДУ ми запускали разом з онукою. Завдяки їй я вчуся дивитись за горизонт.Буду радий, якщо когось мої життєві формули мотивуватимуть на добрі справи заради розвитку України.
На жаль, книга не змогла побачити світ у Херсоні. Не встигли надрукувати, почалася війна. Тому вивозили окремі виготовлені фрагменти, а вже на підконтрольній території зробили перші сигнальні видання.
Сьогодні із великим задоволенням передав примірник до наукової бібліотеки Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника. Упевнений, що такий же примірник буде і в нашій бібліотеці. А поряд з ним будуть розміщені біографічні роботи про всіх наших колег – науковців Херсонського державного університету. Все має бути, як ми планували. Вірю в це. Вірю в Перемогу України!
