У 2021 році театр запустив унікальний проєкт – виставу за участі містян. Ролі продавали на аукціонах, їх відбулося два: перший – на Міжнародний день театру, 27 березня, другий – 4 червня. Лотами були персонажі всесвітньовідомого роману Ільфа та Петрова «12 стільців». Ролі придбали 14 жителів Херсона. Протягом шести місяців аукціоністи плідно працювали над відточенням театральних образів. Журналісти інформаційного видання «Український Південь» поспілкувалися з подружжям Ганни Лісової та Артура Карапетяна, які також придбали ролі. Пані Ганна зіграла роль Олени Станіславівни Боур, а пан Артур — роль інженера Щукіна.
—Ви дуже творча родина. Пані Ганно, у кого виникла ідея купити ролі?
—Це ідея мого чоловіка. Він запропонував взяти участь у цьому творчому проєкті, тому що ми дуже любимо театр, часто його відвідуємо. Так у нас з’явилася нагода зазирнути за лаштунки, подивитися, як саме відбувається народження п’єси з самого початку.
—Пане Артуре, чому ви вирішили запропонувати участь у проєкті своїй дружині?
—Я хотів бути на сцені. Це своєрідна маленька перемога над собою. Якраз з’явилася можливість взяти участь у такому проєкті і я погодився, запропонував дружині зіграти на сцені разом. І в нас це вийшло.
—Цікаво, в яку суму вам обійшлося дві ролі?
—Роль Артура в декілька разів дорожча, тому що була дуже велика конкуренція саме на цю роль. (Суму не вказують, в яку обійшлася роль,- ред.)
—Що ви побачили за лаштунками, яке життя актора поза сценою, пані Ганно?
—По-перше, це дуже цікаве життя. По-друге, воно нелегке, тому що ці люди живуть у театрі, приходять зранку і йдуть вночі. «Вікон» немає. Всі турботи залишаються за стінами театру, тому нам тут було дуже затишно, дуже цікаво. Дуже гарний колектив, висока дисципліна, всі поважають одне одного. Ми не відчули конкуренції. Враження було таке, наче ми потрапили в родину. Спочатку за нами спостерігали, але коли побачили, що ми дисципліновані, завжди приходимо вчасно, тоді нас прийняли в колектив. Нам дуже сподобалося і ми знайшли нових друзів.
—Пане Артуре, а що скажете ви?
—Я побачив театр зсередини. Коли сидиш у залі, то бачиш, як грають актори, а коли ти сам на сцені, то розумієш, яка це кропітка праця з ранку до ночі. Присутні різні емоції, переживання, які себе виправдовують. Насправді наш основний акторський склад дуже дружній.
—Пані Ганно, що особливо цікавого сталося за ці кілька місяців, як змінилося ваше життя? Всі сцени отримувалися з першого разу?
—Ми навчалися співати, з нами займалася Ружена Рубльова. Акторським мистецтвом з нами займалася Ірина Рура, вона давала нам різні цікаві завдання. Тетяна Проворова працювала з кожним індивідуально, детально відпрацьовувала кожну сцену. Не завжди і не одразу у нас все виходило.
—Хто займався вашим образом?
—У нас є художники по костюмах. Спочатку вони намалювали костюми, а потім займалися гримери макіяжем і зачісками.
—Ви — люди бізнесу. Як ви поєднували власну справу та театр, пані Ганно?
—Якщо бізнес заважає театру, кидай бізнес. Є такий жарт. Поєднувати було дуже складно, але у нас є колектив, який працює багато років, у нас злагоджена команда. Завдяки телефону і завдяки команді, на яку можна покластися, нам все вдалося.
—Пане Артуре, ви працюєте у будівельній компанії. Як вам вдалося поєднати цей бізнес з творчістю?
—Зізнаюся, це дуже складно. Здається, що в добі не 24 години, а цілих 48. Доводиться пів дня займатися бізнесом і пів дня бути в театрі. Тому що ми поставили собі задачу і не хочеться нікого підвести. Всіх грошей не заробиш, треба бути вільною людиною.
—Якщо б життя почалося спочатку, яку б професію ви обрали, Ганно?
—Взагалі я вчителька початкових класів. Мої батьки теж вчителі. Мати завжди казала, що вчитель — це не актор, але його рідний брат.
—А ви, пане Артуре?
—В актори б точно не пішов. Для цього треба дуже багато терпіння, емоцій. Треба працювати, працювати і працювати, до того ж під керівництвом.
—За цей час ви поглянули на свою дружину по-новому?
—На сцені вона зовсім інша людина. Темперамент зовсім інший. Зараз фразами своєї ролі вона розмовляє вдома і я теж.
—Бажаємо вам, Ганно та Артуре, успіхів і цікавих експериментів у творчості!
Лідія Григор’єва, Марина Азізова
Інформаційне видання «Український південь»
Фото: Херсонський театр ім. М. Куліша
