Голова Нової Каховки Володимир Коваленко взяв участь у зустрічі делегації України в Конгресі місцевих і регіональних влад Ради Європи з моніторинговою делегацією Конгресу. Зустріч відбулась в стінах Міністерства закордонних справ України, — повідомляє інформаційне видання «Український Південь». Журналісти поспілкувалися з Володимиром Коваленко щодо цієї важливої події для громад України. Адже важливо сьогодні вивчати іноземний досвід, обмінюватися, аби громади були спроможними і успішними. Для цього потрібна співпраця різних рівнів влади.
— Україна пройшла адміністративну реформу, утворилися громади. Є європейський досвід, є український. Яким шляхом ми йдемо і як зробити так, аби кожна громада була спроможною?
— Я нещодавно повернувся з Києва з Міністерства закордонних справ як делегат ПАРЄ. Всього нас було 21, до нас приїздила моніторингова група європейських структур, яка обговорювала з нами ті проблеми, які були зазначені три роки тому, коли вивчався і продовжує вивчатися процес децентралізації і інші проблеми, які зазначені в Європейській хартії, як в основному документі організації життєдіяльності громад органів місцевого самоврядування. 23 листопада ми розглядали ці питання.
Спочатку вони були озвучені керівником делегації, також було озвучено, які були вжиті заходи. Питання децентралізації має достатньо великий блок відображення. У нас децентралізація мала два етапи. Перший — добровільне об’єднання. На той момент був дуже сильний і потужний фонд розвитку громад, що об’єднуються. Хто встиг скористатися, той набув стабільної форми розвитку, отримали можливість удосконалити будь-яку структуру, кошти виділялися десятками мільйонів.
Далі було затверджено план децентралізації Постановою Кабінету Міністрів України. На виборах у минулому 2020 році цей процес відбувся згідно з планом. Це, звичайно, добре, але по Україні приблизно 1400 громад і подальше життя показало, що не всі громади, які об’єдналися, спроможні вирішувати всі ті питання, які на них звалилися.
Ви знаєте, які проблеми виникали з позашкільною освітою, з тими функціями, які раніше виконувала районна рада, районна адміністрація. І не через те, що вони не хочуть, а тому що у них немає свого фінансового ресурсу. Багато громад в процесі децентралізації так і залишилися дотаційними. Це також правда. Потрібен певний період і, скоріш за все, я знаю, що перед наступними виборами до місцевих органів влади відбудеться укрупнення громад і такої їх кількості, яка є сьогодні по Україні взагалі і по області зокрема, не буде.
Треба обов’язково за цей період створити умови для подальшого розвитку, але громади повинні об’єднуватися таким чином, щоб це не було чиїмись амбіціями, задоволенням чийогось високого статусу поваги до себе чи якимись історичними традиціями. Так, їх потрібно враховувати, але громада повинна бути такою, аби могла надавати послуги на місці або організувати процес таким чином, щоб цією послугою людина могла скористатися і при цьому не мучитись, не добиратися по три дні в один бік. Це питання обговорювалося на моніторинговій групі.
Обговорювалося також питання заполітизації органів місцевого самоврядування, депутатських структур. У нас політична культура ще занадто низького рівня — 12 тисяч, а у тебе політичні партії вже представлені в органах місцевого самоврядування. Маленькі громади та й маленькі міста взагалі — це все-таки більше повсякденна господарська діяльність, діяльність соціального спрямування.
А політичні сили при такому інколи великому протистоянні на рівні держави відображаються і на органах місцевого самоврядування. Наприклад, в таких потужних містах як Запоріжжя, Бердянськ міські голови написали заяви, тому що немає коаліції. А коаліція повинна створюватись на підставі відповідальності за громаду, яку ти представляєш, а не на підставі протистояння.
Я спостерігаю, що навіть у нашій міській раді не так багато людей. Але складається таке враження, що вони ще не вийшли з минулорічної передвиборчої риторики. А скільки є громад, де взагалі неможливо вирішити жодного питання, тому що є протистояння.
— Володимире Івановичу, яких ще питань торкнулися на зустрічі?
— Обговорювалося також питання референдуму. Місцеві референдуми обговорюються, бо сьогодні можна підняти відсоток людей, які можуть ініціювати їх. Тому що 10% завжди залишаються чимось незадоволені, це має наслідки. Тому необхідно, аби був 50+1 голос. З такими ж пропозиціями виходить і правління асоціації до Кабінету Міністрів і депутатів Верховної Ради.
Але найбільше на сьогоднішній день заважають розвитку громад додаткові повноваження без відповідного фінансового ресурсу. Я бачу це навіть по місту. Є Постанова 1993 року, яка переводить до статусу пільгових категорій велику кількість громадян після набуття статусу пенсіонера. Де 1993 рік і де сьогодення. Країна взагалі старішає, молодь від’їжджає, народжуваність в Україні невелика, а людей пенсійного віку більше.
Сьогодні комунальні транспортні підприємства більшість питань вирішують за рахунок місцевих бюджетів. Держава відмовилася, а це були її повноваження — і пільгові ліки, і пільгові перевезення, і багато інших пільг для людей пенсійного віку. Ці зобов’язання поклали на органи місцевого самоврядування. Але резерву фінансів не стало більше.
В тому ж 2010 чи в 2012 році 75% ПДФО (основного наповнювача місцевих бюджетів) залишалося на місцях, а сьогодні лише 60. Ми нібито досягли домовленостей, що в наступному році буде 64%. Цільовими справляється 4% для погашення вартості тих енергоносіїв, що зросли в цьому році. Тому ця невідповідність повноважень і фінансового ресурсу заважає великій кількості громад розвиватися.
Правління асоціації міст України вже багато років просить відмінити цю постанову, щоб органи місцевого самоврядування самі приймали рішення, кому надавати пільги. Сьогодні треба подивитися, треба кататися по місту безкоштовно чи краще більше коштів спрямувати на медичне обслуговування, пільгові ліки тощо. У нас з’явилися нові статусні люди — воїни АТО, ООЗ, про них теж треба подумати.
Лікувати і навчати — це державні повноваження. Вони делегуються органами місцевого самоврядування. Держава здебільшого сплачує лише заробітну плату. Тариф НСЗУ по медицині — там немає ані комунальних послуг, ані сплати за енергоносії чи ремонт. Ми готові виділяти кошти з місцевого бюджету і допомагати з утриманням приміщень, але тарифи і сплати за енергоносії мають бути обов’язком держави.
З освітою така ж ситуація. Крім заробітної плати, на розвиток практично нічого не дається, за винятком якихось програм (новітня школа, інклюзивні класи тощо). Ця проблема виникла не сьогодні, вона існує десятки років. Повноваження нібито державні, але делеговані нам без фінансового ресурсу.
Всі ці питання обговорювалися на моніторинговій групі. Зробили нам зауваження, ми висловили свої пропозиції. Моніторингова група все це врахує, буде відповідний документ, який направлять уряду і Верховній Раді. Якщо все буде добре, то в березні у Страсбурзі відбудеться 42-га сесія ПАРЄ.
Марина Азізова
Фото з соцмереж
