Вони майже не спілкуються з пацієнтами, завжди лишаються в тіні. Проте саме від їх вмінь залежать тисячі людських посмішок. І саме їх можна назвати справжніми «зубними феями». Мова йде про зубних техніків. І 25 липня їх професійне свято.
Стоматолог і зубний технік – не одна професія. Лікар лікує природні зуби, лікар-ортодонт робить зліпок щелепи пацієнта, а технік робить на зуби коронки чи штучні протези. Саме такі тандеми працюють над людськими посмішками.
За словами в.о. директора міського комунального некомерційного підприємства «Міська стоматологічна поліклініка» Михайла Клещицького, наразі у них працює 12 зубних техніків. Серед них – справжня династія Юр’євих.
Першопроходцем у професії стала Неллі Михайлівна Юр’єва. Уже 45 років вона власними руками повертає людям впевненість та посмішки.
Нелі Михайлівна каже, що про свою професію не мріяла, і взагалі познайомилась із нею випадково.
– Коли я була маленька, то у нас сусід був зубним техніком. Так він примудрився зробити золоті коронки коту та своєму дворічному сину. А тоді золоті коронки були дуже популярні та були символом заможності. А я після школи не знала куди мені вступати. Батьки порадили подати документи до Херсонського медколеджу на зубного техніка. Мовляв, професія престижна. Я і пішла навчатись – розповідає Неллі Михайлівна.
Окрім медичних знань, потрібно ще бути людиною творчою. Адже власними руками треба фактично робити нові зуби та посмішки. Аби опанувати це ремесло, студенти вчились…на милі.
– Кожному давали по бруску звичайного господарського мила і макет зуба, який ми повинні були вирізати. Так і тренувались, набивали руку. Це зараз вже, пропрацювавши стільки років, багато чого робиш автоматично. – згадує Неллі Михайлівна.
Можна було б і далі піти вчитись на лікаря-стоматолога, проте не склалось. По-перше, у Херсоні не було відповідних навчальних закладів. А по-друге, Неллі Михайлівна вийшла заміж, народився син. І вільного часу лишалось мало.
Коли сину Станіславу (на момент інтерв’ю перебував на лікарняному) було років 15, він хотів піти навчатись до мореходки. Проте мама дуже боялась відпускати його у відкрите море. І вмовила теж піти навчатись на зубного техніка. Мореходку хлопець потім закінчив, але у рейси так і не пішов.
Під час навчання у коледжі, Станіслав познайомився зі своєю майбутньою дружиною Яною. Вони були одногрупниками.
– Я після школи гадки не мала, яку професію обрати. І родина порадила мені піти навчатись на зубного техніка. А я тоді чесно не знала, що така професія навіть існує. Я займалась малюванням і мені це допомогло. Адже робота виявилась творчою, потрібно працювати руками, а я люблю це робити. І ось вже 16 років цим займаюсь. – розповідає Яна.
Родина Юр’євих працює в одній зуботехнічній лабораторії. Тільки Станіслав робить незйомні протези – коронки, а його дружина та мама – зйомні (так, ті самі, що на ніч дістають і зберігають у стакані з водою). А кілька років тому Яна почала виготовляти і пластинки для вирівнювання дитячих зубів.
Побажання у херсонських клієнтів трапляються різні. Кілька клієнтів просили зробити на коронках гравіювання та вставити камінчик. Якщо казати про зубні протези, то майже усі хочуть собі «Голівуд» – неприродньо-білі зуби. Дехто ще хоче, аби протез трохи випирав, бо вважає так красивіше. Хтось просить зробити самі зуби більшими. Декого все ж таки вдається переконати, що протез має виглядати природньо та не відрізнятись зовнішнім виглядом від решти зубів. Загалом, зараз на виготовлення одного протезу може піти до 5 днів.
Протезам також потрібен постійний догляд – їх треба ретельно чистити від залишків їжі і не кидати з висоти.
Якщо ви вирішили стати зуботехніком, то потрібно бути дуже посидючим, терплячим і перфекціоністом. Адже саме від останньої риси залежить, чи залишиться клієнт задоволений.
Також ця робота у буквальному сенсі пильна та пов’язана з матеріалами, які мають сильні запахи.
Незважаючи на те, що родина майже весь час разом, набриднути один одному вони не встигають. По-перше, роботи багато й інколи немає часу навіть перекинусь кількома словами. А по-друге, Неллі Михайлівна мешкає окремо, тому особистий простір є у кожного.
– Інколи роботи буває дуже багато і доводиться працювати ще й удома. Бо терміни піджимають. Так і живем: приходимо додому з чоловіком, хтось йде готувати вечерю, а хтось сідає працювати. – розповідає Яна.
Кожні 5 років вони підвищують власну кваліфікацію, слідкують за новими технологіями, які постійно з’являються. Адже наука не стоїть на місці. Наприклад, людство вже навчилось друкувати зуби на 3D-принтері. Тож хтозна, можливо за певний час професія зубного техніка взагалі може зникнути.
А поки цього не сталося, родина Юр’євих працює над тим, аби херсонці мали змогу посміхатись на всі 32.
– Найкраща нагорода – це коли людина знову може посміхатись. От приходив до лікаря беззубий пацієнт. Ти зробив свою роботу і повернув людині зуби. А з ними – й можливість посміхатись та впевненість. – розповідає Неля Михайлівна.
У Яни та Станіслава підростає шестирічний син, Микита. Іноді хлопчик приходить до батьків на роботу, із цікавістю спостерігає за усіма процесами. За словами батьків, поки зарано казати, яку професію їх дитина хоче обрати. Але, можливо, будуть радити вчитись на лікаря-стоматолога.
Родина Юр’євих радить усім: доглядайте за власними зубами, не відкладайте візит до стоматолога, аби потім не довелось звертатись за послугами до зубних техніків.
Джерело – Херсонська міська рада.
