Боби-гіганти вирощуватимуть на півдні України

Соєю на півдні України нікого не здивуєш. У степовій Таврії аграрії відшліфували технологію її вирощування до дрібниць, і на поливних землях незмінно отримують чудові врожаї. Та в Інституті зрошуваного землеробства НААН України під Херсоном узялися експериментувати із небаченою ще в південних степах соєю – овочевою. З Національного центру генетичних ресурсів рослин України (Харків) отримали насіння п’ятнадцяти сортів цієї культури походженням з Китаю, Японії та США. І висадили крихітну дослідну ділянку – по два квадратні метри площі на кожен сорт. Але це – для початку. До 2027 року тутешні науковці планують вивести власні високопродуктивні гібриди овочевої сої, ідеально адаптовані для нашого клімату. Та чому саме вона?

“У овочевій сої надзвичайно великий вміст рослинного білка – до чотирнадцяти відсотків. Причому цей білок дуже насичений, близький до тваринного – молочного, м’ясного. Недарма ж її просто обожнюють у Китаї та Японії. А США у часи Другої світової війни вона просто врятувала, ставши надійним джерелом провізії для військових, – розповідає провідний співробітник відділу селекції Інституту зрошуваного землеробства, кандидат сільськогосподарських наук Віра Боровик. – Відповідно, за кордоном активно займаються й виведенням нових сортів. У звичайної сої тисяча бобів важить 150-180 грамів, тоді як у японців вже є сорти, де маса такої ж їхньої кількості сягає восьмисот грамів! А ми чим гірші? Та нічим! Гадаю, і свої боби-гіганти виростимо”.

Отримавши перший врожай, херсонські селекціонери на власному досвіді переконалися: ніяких складнощів у вирощуванні овочевої сої немає. Її досить просто і на великій плантації, і на дачі підняти. Дозріла вона на дослідній ділянці вже наприкінці липня – на початку серпня. Технологія використовувалася практично та сама, що у сої звичайної, а вартість і рентабельність культури помітно вища – 17-20 тисяч гривень за тонну. Тому фермери вже навідуються до інституту й цікавляться, коли можна буде купити елітне насіння на більші площі.

Та до цього ще далеко, хоча науковці й самі не проти колись скуштувати страви з свого “дітища”. Адже їх небачена кількість: овочеву сою у стані молочно-воскової стиглості й запікають, і варять, і на пару готують, і в салати додають. Тож українські вегетаріанці насамперед мали б на неї оком накинути. Та й до повсякденного меню середньостатистичної родини вона стала б гарним доповненням. Головне, щоб у науковців усе вийшло, і перші вітчизняні сорти овочевої сої посіли гідне місце у полі та в коморі.

Сергій ЯНОВСЬКИЙ.