Бджільництвом родина Спанатій з Миколаєва займається з 2011 року. Саме тоді у них з’явились перші вулики. Щоправда для двох братів Андрія та Олександра Спанатій, дружини Олександра — Анастасії та її маленької донечки Богдани це донедавна було лише захопливим хобі. Все змінилось, коли родина всерйоз вирішила створити власний бренд та реалізовувати продукт. Цю історію розкажуть вам кореспонденти АгроЮг, які побували на сімейній пасіці та стали свідками, як відкачується останній в цьому сезоні — соняшниковий мед.
Пасіка родини Спанатій розташована в Миколаївській області, поблизу батьківської хати. Чотири роки тому вона значно розширилась і з приходом у сімейний бізнес молодшого брата Андрія, стала розростатись. Кожен з родини по-різному задіяний у виробництві меду. Основні обов’язки братів Андрія та Олександра — догляд за бджолами, розширення господарства, Настя займається рекламою бренду, продажами та допомагає у викачуванні меду. Любить викачувати мед і маленька Богдана, щоправда найбільше вона допомагає все ж його ласувати. Але Богданка старанна та з бджолами швидко знаходить спільну мову. А бабуся — Любов Степанівна Спанатій пригощає всіх задіяних у виробництві на пасіці та просто гостей смачними обідами.
Любов Степанівна Спанатій
Богдана Спанатій
— Раніше я щоліта допомагала Сашкові і Андрію викачувати мед. У перші роки ми часто виїжджали в поля, акацієві гаї, щоби мед був більш різноманітним. У нас ще не було такої хорошої електромедогонки, а тільки маленька, механічна, потрібно було крутити ручку. Я розпечатувала рамки і крутила медогонку — це була моя місія. Пізніше ми перестали вивозити бджоли — це стало недоцільно. Наша пасіка наразі знаходиться на постійному місці і має зручне розташування: навколо поля, бджоли долітають до потрібних місць. В останні роки у нас багато помічників, пару років поспіль на пасіку приїжджав допомагати мій брат, через зайнятість по роботі у вихідні дні, у мене тепер рідко виходить потрапляти в село. Але в цьому році травневий мед ми з дочкою Богданою допомагали викачувати разом. Бодя дуже старанна. Її завданням було також розпечатувати рамки і вантажити їх в медогонку. Ми завжди сміялися, що моєю головною функцією під час викачування меду — це відкрутити кран, щоби мед з медогонки лився. Це, напевно, найприємніше заняття, — розповідає Настя Спанатій.
Анастасія Спанатій
Заснував родинну справу старший брат — Олександр Спанатій. А от молодший — Андрій Спанатій, заради улюбленої справи навіть полишив свою основну роботу. Все для того, аби повністю віддати себе бджолярству, — розповідає чоловік. На той час, коли він прийшов у родинний бізнес, у родини Спанатій було з десяток вуликів.
— Було 10-12 вуликів. Потім, в перший сезон, я покинув роботу. Придбав 50 бджолопакетів до цієї кількості на Західній Україні і тоді ми почали по степам їздити.
Андрій Спанатій
Олександр Спанатій
На початках пасіка була кочівницькою — вулики складались в фургон та возились степами, де є рослини-медоноси.
— Кочували ми довго. Коли невелика кількість бджолопакетів, відносно, можна. А от коли вже більше ста штук — важкувато. Лишається або винаймати людей, або придбати механізацію, техніку, — розповідає Андрій.
Часи кочівницької пасіки, чоловік згадує з особливою ностальгією.
— По степам, романтика, сидиш собі сам, знайомишся з людьми, які просто проїжджають повз. Дихається вільно
Основні меди, які виробляються на сімйеній пасіці: соняшниковий, акацієвий, різнотрав’я, ріпаковий. Найвигіднішим є акацієвий мед, — розповідає Андрій. Акацієвий мед прозорий, довго кристалізується, дорогий в роздріб. Наприклад цього, невдалого для всіх українських бджолярів через погодні умови сезону, акацієвий мед коштує 200 грн/літр. В інші роки стабільна ціна — 150грн/літр.
— За акацією потрібно виїжджати в спеціальні посадки акації. Дехто шукає по степам, де є акації, дехто виїжджає в Цюрупинськ на акакцієві посадки. В принципі, якщо вивезти 50 штук в посадку, можна взяти до тонни акації, — розповідає Андрій.
До речі люблять акацієвий мед і Настя з Богданою.
— Я люблю акацію і різнотрав’я, мені, як би це банально не звучало, подобається, щоб мед був рідким. Коли була в Умані в Софіївці, чула про мед з тюльпанового дерева, там такі ростуть. Це дерево дуже хороший медонос. За словами екскурсовода, мед получається з гострим смаком, з шоколадними нотками — я б такий хотіла спробувати. А Богдана будь-який мед їсть із задоволенням. Ми намагаємося рідко купувати солодощі та шоколадки, проте мед в будинку є завжди, — каже Настя Спанатій.
А от Андрій Спанатій найбільше полюбляє коріандровий мед. Його він колись скуштував вперше і поки востаннє, але смак досі приємно згадує.
— Мій улюблений — коріандровий мед. Колись ми кочували по степам і знайшли квітуче поле коріандру. Якраз в ніч перед переїздом була страшенна гроза. Це степи, болото, ми давай борсатись в болоті, щоби перевезти пасіку. Але це було романтично. Тоді я вперше і востаннє спробував коріандровий мед. Він прикольний, має специфічний смак. А може, це просто ностальгійні спогади, — посміхається Андрій.
Ностальгія чи ні, але цікаво те, що дивовижний смак коріандрового меду запам’ятала і Настя.
— Пам’ятаю у нас був коріандровий мед — дуже смачний, але зараз в нашому регіоні поля коріандром не засівають, на жаль.
Наразі в сімейній пасіці близько 200 вуликів. Вона вже не кочова, як раніше, а стаціонарна. Продають отриманий мед переважно гуртом. Закуповують його миколаївські підприємці. Але окрім цього пасічники створили власний бренд. Реалізують мед в Миколаєві та області.
— В цьому році я зареєструвала наш бренд під назвою «Let it bee» («Хай гуде»). Тепер у нас є логотип, ми роздрукували фірмові етикетки, придбали нові красиві скляночки, і наша продукція стала більш презентабельною. Хоча в меді головне, звичайно, — натуральність і смак, а не склянки чи етикетки. Багато хто знає, що мед у нас можна замовити по телефону або через мій інстаграм: spanatiy_anastasia також ми вийшли на майданчик нового миколаївського інтернет-супермаркету фермерських овочів, ягід, фруктів — freshbazar.com.ua, наш мед можна купити і там. Спільно з нашими друзями створили колаборацію, вже втілюємо в плани створення нових смаків, наприклад, з’явилося багато видів меду з різними горіхами, в планах крем-мед з фруктовими смаками, — розповідає Настя.
Існує цікава родинна легенда. З самого початку справи бджолярські не задалися, грошей не було, відчай, словом. Тоді вийшли брати Олександр та Андрій до пасіки з каністрою солярки та сірниками. Хотіли спалити її. А був тоді вечір і бджоли умиротворено гуділи у саду. Тоді і мовив один брат до іншого: «Чуєш, як гарно? Як гуде». «То хай і далі гуде», — відповів інший брат і пасіку чіпати не стали. Так і з’явився медовий бренд «Let it bee».
Наразі пасічники придбали земельну ділянку, в майбутньому хочуть будувати цех по відкачці меду, приміщення для пасіки, купити техніку, маніпулятор, закупити нові бджолопакети, поступово розширитись до 300 вуликів.
Але якби там не було, найважливіше в родини Спанатій вже є — спільна справа, яка робить їх щасливими.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
