Про це розповіла журналістка Євгенія Вірліч.
Справу нападу на мене за мою журналістську діяльність майже два роки тому можуть закрити. Сьогодні. А можуть не закрити.
10 липня 2018 року у приміщенні Херсонської міської ради на мене напали і до струсу мозку вдарили головою об стіну. Намагались дотягнутись і до скроні – трошки навіть дотягнулись. Хоча ТОЧНО знали, що у мене поганий зір. Якби не Elena Bidulya , думаю, наслідки були б гіршими.
Потім хтось комусь щось сказав – і справу передали до суду на кілька днів пізніше, ніж це передбачає Закон. Так буває. На цій підставі обвинувальний акт повернули прокуратурі на підготовчій стадії. Апеляція це скасувала і повернула до першої інстанції. Трошки менше року справа розглядається в першій інстанції – днями вона перейшла до розгляду по суті. І під час розгляду по сути захист сторони нападу звернувся до Суду із клопотанням про закриття провадження. Підстава – та сама: строки.
Я повторюсь: у мене поки немає жодних претензій до Суду. Навіть попри те, що я вважаю, що в підготовчій стадії рішення було завідомо не в мій бік. Але це моє оціночне судження, не більше. У мене є питання до слідства і особливо – до прокуратури. Поки лише питання. Сьогодні подивимось.
Я не буду просити прийти ВСІХ і абсолютно ВСІХ – кілька людей вже згодились бути присутніми, зокрема медіа. Я розумію, що під час пандемії просити про масову підтримку офлайн – це принаймні дикість. Кількох людей цілком вистачить. Я лише прошу звернути увагу на те, що сьогодні – я, а завтра – хто завгодно.
За ці два роки чого тільки не було! Як мене тільки не поливали з того боку! Був і булінг, і цькування, причому майже всі різновиди цькування, які можна уявити онлайн. Але я чудово знала, куди я йшла і чим це загрожує, тому слава Богу і дякую Друзям, що вони у мене є. Без вас я б цього не витягнула.
Ті, хто живе в Херсоні, чудово знають ціну цим злодіям. І чудово розуміють, за що на мене нападали: за висвітлення витрат бюджетних коштів, за боротьбу із забудовою на Московській, за публікації про дивні дозволи на встановлення тимчасових споруд. Так сталось, що це – інтереси однієї групи осіб у Херсоні. І за ці два роки чого вони лише не робили: і до лікарні погрожувати приїздили, і намагались поливати мене чимдуж, вигадуючи нісенітниці, і до моїх друзів звертались із проханнями закрити мені рота. Тобто було і є багато чого. Але я знаю точно: у мене – світлий бік, тому все буде добре. А ще я точно знаю: життя все ставить по своїх місцях.
Я інформуватиму про те, що відбувається. А вас, друзі, просто прошу пам’ятати: непокаране зло зростає. Днями це можна було бачити на прикладі нападу на Dmitriy Bagnenko одним із тих, хто також зацікавлений у хаосі на Херсонщині та закритті ротів адекватним журналістам.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
