Настало літо, і після карантину до музею історії міста Таврійська почали заходити гості й відвідувачі. Музей з самого початку свого відкриття став своєрідним осередком культури і місцем зустрічі поколінь. Тут постійно відбуваються зустрічі поколінь, коли ветерани, першобудівники діляться з молоддю своїм життєвим досвідом. Старше покоління приходить сюди, щоб серед світлин своєї легендарної молодості знову відчути себе молодими, веселими юнаками й дівчатами, що виплекали своїми руками Каховську ГЕС, створили найдовший у Європі зрошувальний канал, який напоїв дніпровською водою посушливі степові простори півдня України та Криму, перетворивши колись напівпустелю на квітучий сад, побудували наше рідне місто Таврійськ.
Місцем важких спогадів про втрачених друзів, про скалічені долі, про жорстокість воєнної реальності став музей для ветеранів війн, збройних конфліктів на території інших держав, місцем зустрічі ветеранів і добровольців сучасної неоголошеної війни за територіальну цілісність і незалежність України.
Ще до карантину учні Таврійської школи №7 збирали і передавали воїнам, що знаходяться на передовій, свої малюнки, поробки, смаколики. Натомість вдячні бійці діляться з дітьми тим, чим можуть – надією на мирне майбутнє, своєю впевненістю, що вони відстоюють мирне дитинство дітей і спокій батьків.
Минулого тижня музей відвідав волонтер і військовий капелан Сергій Васильович Сірик.
Він як раз прибув з передової, щоб передати до музею відстріляні гільзи від танкових, гарматних снарядів, яким судилось стати музейними експонатами і нагадувати молоді та всім відвідувачам музею про те, який крихкий мир, як важко живеться людям під обстрілами, яке тривожне дитинство у їх однолітків на Сході нашої країни.
Сергій Васильович розповів, що солдати просили передати ці атрибути до музею як нагадування, якою важкою ціною досягається мир.
Наталя Малинова, директор музею історії міста Таврійськ
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
