Багато українців під час пандемії стикнулися зі справжнім випробуванням. Змінилась та ускладнилась робота журналістів. Щоб якісно інформувати жителів Херсонщини в умовах карантину, довелося швидко змінювати робочі процеси на Херсонській філії Суспільного.
Як змінилася робота журналістів за час карантину, як готуються до ефірів та що перше зроблять після завершення карантину, розповіли кореспондентки, ведучі новин на UA: ХЕРСОН Оксана Хлєбус, Ксенія Сіліна, Еріка Авдєєва та Оксана Страмнова.
— Що змінилось у вашій роботі під час карантину?
О.Х: Для мене найпомітніша зміна – відсутність ранкових ефірів. Але роботи стало не менше. Так само і знімаю сюжети, і веду. Стало більше небезпечних моментів. Знімала сюжет про зміни руху транспорту. Розлючена пасажирка тролейбуса штовхнула оператора прямо в камеру. Дивом не постраждав. Ризик підхопити COVID-19 під час зйомок теж ніхто не відміняв.
К.С: Я відчула, що карантин, безумовно, вплинув не лише на життя, а й на роботу. Змінився графік, більш інформаційно насиченими стали випуски новин.
Е.А: У моїй роботі особливих змін не відбулось. Точність інформації і оперативність — перш за все. Так, іноді виникають певні труднощі, бо важко дістатись до роботи, важко годинами бути у масці. Але для мене то не суттєво, до усього можна звикнути. Головне розуміти для чого і заради чого. Коли є мета — перешкоди не важливі. А у нас мета — професійно, оперативно, на зрозумілій для глядачів мові донести інформацію. Не налякати статистикою, яку ми озвучуємо щодня, а застерегти.
О.С: Для мене у роботі під час карантину майже нічого не змінилося. Хіба що на зйомки тепер доводиться їздити з усіма засобами захисту (маски, окуляри, гумові рукавички та захисні костюми). До цього всього треба було звикнути.
Оксана Страмнова та Еріка Авдєєва
— Яка зараз атмосфера у ньюзрумі?
О.Х: Атмосфера творча, рідко буває тихо. Усі активно шукають теми. На початку карантину відчувалася тривога та ми звикли, мабуть.
К.С: Атмосфера у ньюзрумі завжди творча і робоча. Такою вона завжди була: і до карантину, і під час. Гамірно в нас завжди. Нескінченні телефонні дзвінки, виїзди, вичитки. Роботи вистачає завжди, тому і атмосфера відповідна.
Е.А: Атмосфера у ньюзрумі позитивна. Ми дуже підтримуємо один одного. Ми — одна команда. Так було завжди на Суспільному. Та мені здається, що карантин нас згуртував ще більше. Може, це якось пафосно звучить, але ми дійсно, як одна родина.
О.С: Як і раніше – дружня. Хоча, здається, під час карантину більш відчутно стало бажання допомогти один одному. За людину, яка поїхала на «складну» зйомку переживають усі, стараються допомогти, чим можуть.
Оксана Хлєбус
— Як готуєтесь до ефірів у карантинні часи?
О.Х: Макіяж, зачіска, зібрати сценарій і тексти для суфлерів – все так само. Інколи сценарій може змінитися перед самим ефіром. Стало більше прямих включень. Під час ефіру про закриття Олешок та с. Малі Копані на карантин взагалі ледве встигла вскочити в туфлі: збирали з інженером випуск.
К.С: Підготовка до ефіру, в принципі, не змінилась. Хоча на зовнішній вигляд (мейкап та зачіску) тепер, чесно кажучи, часу малувато стало. Більше забирає підготовка випусків, суфлер і т.д.
Е.А: Підготовка до ефірів особливо не змінилась. Це завжди дуже відповідально. Але зараз більше прямих включень. Дуже важливо не помилитись у статистиці. Варто розуміти, що за цифрами стоять людські долі і життя. Тут потрібно бути дуже обережним. Одна не вірно сказана цифра може змінити сенс новини. Потрібно бути дуже уважним і зосередженим.
О.С: Як завжди. Збираю випуск, готую включення, записую коментарі. Єдине, що змінило підготовку – це статистика захворювання. Постійно стежимо за нею та оновлюємо інформацію.
Еріка Авдєєва
— Що впливає на якість вашої роботи?
О.Х: Виходячи в ефір, відчуваєш відповідальність перед глядачем. Ти знаєш — за твоєю спиною робота цілої команди. І це круто. Впливає і настрій. Щоб не сталося до ефіру чи під час, завжди дякую за роботу знімальній групі. Інколи маленька посмішка і добре слово підтримають не тільки оточуючих, а й тебе саму.
К.С: Настрій і внутрішній стан. Впевненість та спокій – запорука успіху і швидкого реагування в будь-яких ситуаціях під час прямого ефіру.
Е.А: Згуртованість команди. Кожен знає своє поле відповідальності і робить свою роботу якісно. Втім, я завжди впевнена, що поруч зі мною колеги, які готові підтримати. Іноді проста порада, дружнє слово або навіть зауваження допомагають рухатися вперед. Працювати над собою, розвиватися і, таким чином, ставати професійніше.
О.С: Напевно самопочуття та настрій. Звичайно, засмучують погані новини. Але за 20 років роботи на телебаченні навчилася володіти своїми емоціями та виконувати свою роботу професійно.
Ксенія Сіліна
— Як визначаєте професіоналізм журналістів чи ЗМІ?
О.Х: Професіоналізм – це чесність, оперативність, повнота картини, яку дає журналіст. Вміння тримати обличчя і людяність. Аудиторія та респонденти це відчувають.
К.С: Професіоналізм – це досвід, досвід, ще раз досвід ну і, звісно, креативне мислення.
Е.А: Для мене важлива точність, оперативність, першоджерело. Є факти, а є думки. Дуже важливо вміти їх відокремлювати.
О.С: Актуальність, доступність, повнота та баланс інформації – для мене найважливіші стандарти у журналістиці. Адже, передаючи інформацію, журналіст формує світосприйняття.
— Як захищаєте своє здоров’я?
О.Х: Найкращий захист – гарний настрій і посмішка. Ну, і звичайно, вживаю вітаміни, веду здоровий спосіб життя, маю регулярні спортивні тренування. У сумочці антисептик, рукавички, маска на обличчя. Уникаю скупчень людей.
К.С: Так, як і решта українців. Маска, дезінфектори, миття рук і здоровий спосіб життя. Правильне харчування, спорт (хоча б мінімальний) і гарні емоції.
Е.А: Я не можу сказати, що в мене панічний страх, але дезінфектор зі мною навіть у студії. 3 роки тому я хворіла вірусною пневмонією. Досі пам’ятаю, як було зле. Тому намагаюся себе захистити. На зйомках працюю в окулярах, рукавичках, масці.
О.С: Як і всі. Використовую захисні засоби. Намагаюся менше бути у місцях, де, зазвичай, є велике скупчення людей.
Оксана Страмнова
— Як карантин позначається на вашому житті?
О.Х: Не вистачає живого спілкування з друзями, походів у кіно та зал. Велика частина роботи, покупок і послуг стали звичними в онлайн режимі. Графік став ще більш щільним.
К.С: Дуже сильно позначився. Життя змінилось докорінно. Не стало спортзалів, салонів і курсів. Дуже не вистачає походів у театр, кіно та навіть банальних посиденьок з подружками у кафе.
Е.А: Карантин – це певні обмеження. Усіх нас обмежили у якихось щоденних речах, які для нас були нормою, і ми перестали їх цінувати. Тому, думаю, що цей карантин зробив нас сильнішими. Ми навчилися приборкувати свої бажання. На одній зі зйомок мені подарували весняні квіти. Я була у масці і не відчула їх аромат, це така дрібничка, але мені стало сумно від того. Та найбільше болить мені те, що я не можу бачити свою дитину щодня, лише на вихідні і то не завжди. Лиш відеозв’язок. Увесь час карантину вона живе у бабусі. Це заради її ж безпеки. Їй лише 4,5 рочки. І мені важко їй пояснити чому, коли матуся повертається з роботи, їй не можна бігти на зустріч і кидатись в обійми. Бо я їхала у громадському транспорті, або ж була на зйомках в районі, де є інфіковані. Я дуже сумую за нею. Це важко психологічно. Але є і позитив. Коли донька бачить мене на екрані, то дуже радіє. І у свої 4,5 років вона дивиться всі випуски новин за день.
О.С: Змінив повністю звичний ритм життя. Під час карантину не можу відвідувати улюблені магазини, спортивну залу, зустрічатися з подругами. А ще відчула себе вчителем, адже регулярно допомагаю дітям навчатися дистанційно.
— Під час карантину з’явилась нагода добратись до тих справ, до яких раніше ніколи руки не доходили. Чим займаєтесь у вільний час?
О.Х: Вдалося пройти кілька онлайн марафонів, стала більше готувати небуденних страв. Замість зустрічі у кафе, проводимо кілька разів на тиждень онлайн тренування з подругами. Тут і спорт, і живе спілкування. І так кілька годин поспіль. Не скажу, що після карантину буду супер прокачаною, але нудно не було.
К.С: Коли карантин починався, плани були грандіозні. Переробити недороблене, прочитати недочитане, передивитись «недодивлене». Але, виявилось, вільного часу стало ще менше, тому плани так і лишились планами.
Е.А: Із введенням карантину в мене не з’явилось більше вільного часу. Навпаки, іноді його навіть менше. Та, коли є вільна хвилинка, я прикрашаю свій одяг, якось змінюю його. Щось додала, щось прибрала. Це актуально для мене, коли усі магазини одягу були закриті. А ще це відволікає від негативних думок.
О.С: У вільний час читаю книги, дивлюся фільми та граю з дітьми у настільні ігри. А ще готую для своїх рідних страви, на приготування яких раніше не було часу.
Оксана Хлєбус
— Чи з’явились погані або хороші звички?
О.Х: Навчилася варити каву зі спеціями.10-15 хвилин вранці перед роботою за філіжанкою кави та гарною книгою – запорука гармонійного настрою на цілий день.
К.С: Нових звичок, в принципі, не додалось. За великим рахунком, хоча й темп життя став динамічнішим, все лишилось, як було.
Е.А: Хорошою звичкою для мене стало вимірювання температури щодня. Це я роблю для того, аби убезпечити себе та тих, хто поруч. Поганих звичок, на щастя, не з’явилось.
О.С: Мабуть, ні. Хіба що частіше стала мити руки.
— Що буде першим, що ви зробите після завершення карантину?
О.Х: Мабуть, поїду до моря. Марю ним весь карантин. Дуже хочеться зустрітися з братом, який живе в Одесі. Тож два бажання в одному.
К.С: Поїду до сестри у Запоріжжя. Дуже сумує за племінниками. Тому, як тільки поновлять пасажирське сполучення, одразу купую білет.
Е.А: Я поїду на море. І хочу, аби разом зі мною були мої рідні. Завдяки моїй роботі, під час карантину я побувала на морі, були зйомки у курортному містечку. Я навіть спустилась до моря на пів годинки. Але ж це інша справа. Хоча навіть цих півгодин мені вистачило, аби відчути весну. Бо до цього мені здавалося, наче весна проходить повз мене.
О.С: Поїду на море або у плавні на рідному Дніпрі. Дуже скучила за спілкуванням із рідною неповторною херсонською природою. А ще обов’язково зустрінуся з подругами.
Еріка Авдєєва та Ксенія Сіліна
— Що б Ви порадили людям у цей непростий час?
О.Х: Залишатися людьми. Це найважливіше. Продовжувати жити, мріяти, планувати, цінувати момент і близьких, адже завтра цього може не бути. І хоч зараз багатьом важко, завжди бажаю глядачам зберігати позитивний погляд на речі попри все, берегти своїх рідних.
К.С: Знаходити побільше позитиву у житті. Насправді нас оточує безліч класних речей, на які часто просто не звертаємо увагу. Радіти приємним дрібницям. І завжди пам’ятати – в житті немає нічого «назавжди». Тому, якщо Вам добре – насолоджуйтесь, а якщо погано, то знати – це скоро мине.
Е.А: Головне не сумувати, не занепадати духом. І сприймати усе як урок. Не усі уроки легкі, але усі вони дають нам знання і силу. Ми стали сильнішими, ми почали цінувати те, чого не помічали. Варто радіти кожній дрібничці. Бачите показники вашої температури тіла у нормі – і це вже щастя, дихаєте на повні груди – це щастя, відчуваєте аромати – це щастя, Ваші рідні поруч – це неймовірне щастя. А все інше мине.
О.С: Не панікувати і не падати духом. Все мине. Після бурі завжди буває сонечко.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
