Життя швидкоплинне, для нього декілька десятків років – мить. Для тих же, хто родився і виріс в Таврійську, хто будував його і пов’язав з ним свою долю, для кого Таврійськ став рідним, в ті 37 років, які виповнюються місту 2 березня, вмістилось ціле життя.
Саме 2 березня 1983 року вийшов Указ Президії Верховної Ради УРСР такого змісту: «Присвоїти населеному пункту Херсонської області назву «Таврійськ». Віднести місто Таврійськ до категорії міст районного значення з входженням його до Новокаховської міської ради народних депутатів».
З тої пори цей день став днем народження міста Таврійськ.
Коли починаєш розмовляти з тими, хто мав хоч якесь відношення до заснування міста, всі відмічають, з яким піднесенням та ентузіазмом працювали новостворена Таврійська міська рада та її депутати, обрані вже через місяць після виходу Указу. 24 квітня на першій сесії міської ради було визначено повноваження 75 депутатів та обрано виконавчий комітет в складі 9 членів. Першим його головою став Василь Васильович Мартинов. Секретарем місквиконкому була назначена Тетяна Володимирівна Гончарова.
Для старшого покоління все це загальновідомі факти. Хочеться, щоб всі визначні імена Таврійська були на слуху і у молоді. Щоб підростаюче покоління знало, хто стояв у витоку становлення міста.
Приводом до створення міста був стрімкий ріст промисловості на другій стороні від Нової Каховки Північно-Кримського каналу. На той час тут проживало більше 10 тисяч населення. Проте соціальна інфраструктура Східного містечка, БМУ та містечка залізничників, Плодового практично не розвивалась. Не вистачало магазинів, вулиці були незаасфальтовані, треба було проводити газифікацію.
По-перше, такою кількістю людей повинен хтось управляти. По-друге, потрібні були кошти для нормального життєзабезпечення населення, яких на той момент в Новокаховської міскради не вистачало. По аналогії з Запоріжською областю було вирішено утворити місто-супутник з «малим» виконкомом.
Безпосередню участь в народжені міста приймав Олександр Олександрович Чаплига, який з 1982 року очолював виконком Новокаховської міської ради. Всі необхідні документи підготував секретар міськвиконкому Валерій Степанович Глушков. Назву новому місту також було доручено придумати йому. З такою умовою, щоб назва однаково звучала як на українській, так і на російській мові.
Разом з Глушковим назву міста придумувала і Зінаїда Олексіївна Оксененко, бібліотекар і беззмінний квартальний. Тоді розглядались дві робочі назви «Дніпровськ» і «Таврійськ». Запропонована назва «Таврійськ» сподобалась всім одразу.
Завдяки сильному першому складу новоствореної міської ради, за допомогою керівників підприємств – директора управління Північно-Кримського каналу І. І. Ільїна, директорів автотранспортних підприємств В. В. Давиденко и В. В. Ліфінцева, начальника річпорту Л. М. Новосьолова, начальника рефдепо В. Н. Постила, директора маслосирбази Л. П. Богданова в місті почались соціальні перетворення.
Із новостворених 11-ти постійних комісій міської ради особливо плідно працювали комісії з охорони здоров’я, транспорту, організації громадського харчування та торгівлі, які очолювали С. В. Пуделко (Холодова), заступник директора АТП №2100 И. П. Ткаченко, начальник дистанції колії Одеської залізниці Б. А. Яхно. До сих пір мешканці Таврійська з теплотою згадують депутатів з депутатської групи під керівництвом І. М. Гайдаманчука, на той час головного лікаря залізничної лікарні.
Взагалі, про перший склад міської ради можна сказати, що вони працювали в умовах максимально наближених до населення та їх проблем. Поки депутати своїми силами, на суботниках не облаштували актовий зал в міськраді, сесії і засідання постійних депутатських комісій проводились на виїзді на тому чи іншому підприємстві. Тому про існуючі проблеми знали з перших рук.
За 37 років Таврійськ очолювали 11 років – Василь Васильович Мартинов, 2 роки – Артур Андрійович Пархоменко, 2 роки – Анатолій Анатолійович Лисенко, 4 роки –Микола Павлович Плюйко, 4 роки – Олександр Володимирович Рудич та з 2006 року по теперішній час Микола Іванович Різак.
37 років – це час розквіту та змужніння. За цей час Таврійськ став успішною, самодостатньою громадою. На його території збереглись і продовжують працювати більшість із побудованих тут промислових підприємств. Сьогодні вони забезпечують роботою не тільки населення Таврійська, але і прилеглих міст та сіл.
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
