Два яблучка на одному дереві. Пересічний садівник хіба посміхнеться скептично: мовляв, зі своєї яблуньки на присадибній ділянці чи на дачі й по два десятки ваговитих відер збираю. Та для працівників агрофірми «Дніпро», що у селі Азовському (Фрунзе) Генічеського району такий символічний урожай дорогого коштує. Адже він найперший, який зняли з елітних саджанців сортів Голден, Ред ДжонаПринц і Чемпіон, торік придбаних за кордоном — у польському розпліднику Сулек, що в Люблінському воєводстві та висаджених на дванадцяти гектарах саду на узбережжі теплого Азовського моря.
— Зазвичай, від першого врожаю відмовляються, ще й цвіт обривають — нехай деревце зміцніє. Але ми все ж вирішили залишити на них по два яблука, аби подивитися, якими вони будуть. Очікування виправдалися повністю: плоди отримали соковиті та солодкі, завбільшки 7—8 сантиметрів у діаметрі. Тож наступного року вже очікуємо по 10 тонн яблук з кожного гектара молодого саду, — оптимістично налаштований директор сільгосппідприємства Олександр Кістечок.
Яблук у Азовському цієї осені зібрали 500 тонн — удвічі менше, ніж торік, коли їх врожай був рекордним. Але нічого не втратили: адже якщо торік більше 3 гривень за кілограм плодів не давали, то зараз їх ціна зросла до 10 гривень. І покупці у чергу вишиковуються: замовлення надходять від Запоріжжя до Харкова. Та й не тільки на добірні яблука: адже у сучасному сховищі підприємства знайшлося місце і ніжному винограду столових сортів, і медовим сливам та витончено-духмяним персикам. Черешні у червні-липні також вдалися. Свого часу їх навіть за кордон продавали, але зараз своїх бажаючих виявилося стільки, що всі розпродали на внутрішньому ринку, і за непоганою ціною.
У агрофірмі «Дніпро» дбайливо плекають квітучий сад під крапельним зрошенням, яким пишався б і легендарний Мічурін. Його площа вже досягла 260 гектарів, але надалі з розширенням площ вирішили трохи пригальмувати. Натомість існуючі насадження зроблять ефективнішими за рахунок впровадження нових агротехнологій, використання продуктивніших сортів. Та ще й робочих рук завжди не вистачає: адже кожен сад потребує багато людської праці та уваги. В Азовське на роботу вже зараз возять близько 60 мешканців сусідніх сіл Рівне та Стокопані, селища Рикове. Та вони тільки раді: у рідних селах з роботою не складається, а в агрофірмі «Дніпро» зарплати гідні — не треба думати про виїзд «за довгим євро» до Польщі, Іспанії чи Італії.
Приазов’я не можна назвати краєм, ідеальним для вирощування кісточкових. Влітку тут панує спека, взимку — штормові вітри, та й ґрунти не надто родючі. Але приклад агрофірми «Дніпро» доводить: садівництво й тут не просто може, а зобов’язане бути успішним та прибутковим. Треба тільки не шкодувати зусиль, наполегливо впроваджувати останні досягнення агротехнологій, бути уважним та ласкавим до кожного тендітного деревця. А все інше зробить матінка-природа.
Сергій ЯНОВСЬКИЙ
Приєднуйтесь до нас у соцмережах:
Facebook, YouTube, Instagram, Telegram, Twitter
