З 2008 року община храму Віри, Надії, Любові та Софії УПЦ КП не може отримати містобудівні умови для будівництва храму. Розпочалась бюрократична тяганина (то там щось виправте, то там щось зробіть) ще за старої влади, яка офіційно визнавала лише Московський патріархат.
Як показав досвід, і нинішня команда мерії не надто поспішає із затвердженням документів. Папери перекладаються з однієї купи до іншої. Хоча, здавалось, настоятель та парафіяни виконали всі умови: 2008 – 2009-го надали плани з місцем розташування, розмірами; 2011-го сесія виділила ділянку із земель запасу; документи розглядали на засіданнях двох містобудівних рад. Навіть вартісний детальний план території Привокзальної площі виготовили за власний рахунок, та все це ніяк не просунуло справу.
„У липні 2016 року у нас на руках вже був детальний план території, виготовлення якого обійшлося общині у 33 тисяч гривень і це зі знижкою, бо так ціна проекту детального плану більше 63 тис. Хоча чому ми повинні були збирати кошти і розробляти план території в 5 гектарів, де розташовуються магазини, кав’ярні і АЗС, ми так і не зрозуміли. Але я сказав парафіянам: „Якщо хочете храм, то треба збирати”. 10 місяців ми чекали погодження містобудівної документації, і врешті отримали відмову. На зустрічі з міським головою нам пояснили, що треба виправити цифру у розмірах обслуговуючої території. Це ж треба було 10 місяців чекати, аби виправити однісіньку цифру!”, – поділився настоятель храму Віри, Надії, Любові та Софії УПЦ КП, отець Ігор.
З притаманним духовній особі терпінням отець Ігор все ще сподівається на те, що містобудівна рада, призначена на 26 квітня, все ж затвердить багатостраждальну документацію і парафіяни зможуть розпочати будівництво. Хоча, чи можна сподіватись, що знову не знайдеться якась неправильна „цифра”?
