Місцеві ради знають, як наповнити бюджети, але не мають на це повноважень. Під час засідання регіональної платформи з розробки політики у сфері місцевого самоврядування сільські та селищні голови пропонували чітко прописати конкретні джерела надходжень до казни, як і правила в умовах децентралізації влади.
По-перше, влада не може впливати на встановлення чи відкриття якихось торговельних точок або інших об’єктів підприємницької діяльності. По-друге, особа реєструється, як приватний підприємець, на якого працюють, наприклад, десять осіб, але офіційно не оформлюють найманих працівників в більшості і платять зарплатню «в конвертах». Зрозуміло, ніяких податків і зборів за найманих працівників бізнесмени не сплачують. Ще гірше, якщо і сам підприємець зареєстрований в іншому населеному пункті, бо саме там сплачує податки. А сміття залишається в місці, де функціонує точка.
Приміром, Великі Копані – мекка для всіх одноосібників та фермерів. Тут знаходиться відомий оптовий ринок «Нежданий». Ще 10 років тому кожен, хто торгував на ринку, сплачував 2,55 гривні до місцевого бюджету. Це – більше 2 мільйонів щорічних надходжень. Збір офіційно-то прибрали, але сума не зменшилась при оплаті людьми. Звісно, і немає надходжень до громади, які могли б інвестуватись в інфраструктуру, тож і доводиться місцевому бюджету чекати державної субвенції, як манни небесної. Тож навіщо цей процес називати бюджетною децентралізацією?
«Якщо у нас завтра заберуть акцизний збір, то ми залишимось взагалі жебраками. Тому що ані єдиний податок, ані плата за землю до сільського бюджету не надходить», – стверджує Великокопанівський сільський голова Валентина Костенко.
Сільські і селищні голови виклали у зверненні до парламентарів своє бачення регіональної бюджетної політики. Та чи будуть вони почуті?
