У Києві у мистецькому центрі PinchukArtCentre професор ХДУ, доктор біологічних наук Іван Мойсієнко прочитав лекцію «Природа – мовчазна жертва війни» в межах публічної програми до виставки номінантів на премію Future Generation Art Prize 2024. Ці митці у своїх роботах звертаються до тем людиноцентризму, воєн, їх екологічних наслідків живого світу та довкілля.
Під час виступу Івана Мойсієнко звернувся до багатьох важливих питань, зокрема як людські війни стають війнами проти природи, розповів про плив війни на суходільні природні комплекси заповідних об’єктів на прикладі національного природного парку «Кам’янська Січ».
Також здійснив аналіз каховської трагедії – її вплив на природу Півдня України, а також Румунію, Болгарію, Туреччину та наслідки для колишнього дна водосховища.
«З початку війни я їздив до заповідника «Кам’янська Січ» вісім разів в експедиції досліджувати суходольні системи і ми з колегами зафіксували і сфотографували багато негативних впливів, наприклад – як численні пожежі (більше 100 пожеж, спричинені воєнними діями), – розповів Мойсієнко. – На жаль, вони продовжуються, тож петрофітний степ – дуже цінна екосистема, де багато рідкісних видів рослин, виглядає як купа щебню – без жодних слідів рослинності, просто кам’яна гора. Далі йде мінування територій – вся територія Національного парку замінована. Працівники парку спільно з ДСНС роблять неймовірне – вже було вивезено більше 10 тисяч мін, але мінування продовжується з лівого берега повторно. Наприклад, є такі ділянки, куди ми зайшли восени 2022 року через три тижнів після звільнення, а вже навесні 2023 року ми не могли туди потрапити, бо російські військові їх замінували дистанційно».
Мойсієнко пояснює, що мінування приводить до дуже жахливих наслідків, адже тварини не можуть розуміти цю небезпеку, і, наприклад, нещодавно камери зафіксували двох диких кабанів у яких фактично не було «облич», адже до того вони намагалися гризти протипіхотні міни-пелюстки, які натомість розривалися. Тварини лишилися живі, але бігають з обвислими язиками без щелеп і це дуже трагічне видовище.
Серед інших проблем науковець називає, пошкодження ґрунту цілинного степу окопами, фортифікаційними спорудами, важкою технікою росіян, знищення більше 1000 дерев, численні вирви, купи побутового сміття після окупації, комплексне забруднення продуктами горіння ворожої техніки (близько 20 одиниць), а це гума, пластмаса, вибухові речовини: вкупі з паливно-мастильними матеріалами вони утворювали, за словами Мойсієнка, «пекельну суміш», яку потім дощі змивали в ґрунт.
Іван Мойсієнко припускає, що перед підривом Каховської ГЕС, росіянами було піднято рівень води на метр від норми, що привело до максимального затоплення лісів, луків, чагарників, які до того ніколи не затоплювались.
«Уявіть собі – верхній метр води на площі Каховського водосховища – який це величезний об’єм! Якби рівень води на Каховській ГЕС був у нормі, то менше б ділянок затопило і нижче, і менше б брудної води було викинуто в море», – зауважив науковець.
Премія Future Generation Art Prize широко зарекомендувала себе як платформа для старту розвитку нових талантів, котрим потрібне глибше розуміння всього, що відбувається у світі.
«Ми запросили саме професора Івана Мойсієнка, оскільки він досліджує вплив війни на різні типи екосистем: лісові, водні, степові. Також він досліджує флору старовинних оборонних споруд. І тут є дуже цікавою його перспектива як ботаніка, еколога і природоохоронця в різних часових вимірах: він добре розуміє і вміє пояснити як бойові дії впливають на різні екосистеми зараз, скільки часу потребують для відновлення і чи здатні вони взагалі до відновлення. У нього багато різних прикладів з власних досліджень. Крім того, він цікавиться мистецтвом, тому разом ми змогли створити синергію мистецтва і науки», – додала Валерія Дегтярьова, менеджерка публічних програм PinchukArtCentre.
Довідково
Іван Мойсієнко – професор, доктор біологічних наук, учений в галузі ботаніки та збереження природи, викладач, природоохоронець. Заслужений діяч науки і техніки України, завідувач кафедри ботаніки в Херсонському державному університеті. Брав активну участь у створенні національних природних парків «Олешківські піски», «Джарилгацький», «Кам’янська Січ» та ін. Є одним з засновників та членів правління Української природоохоронної групи. Віце президент Українського ботанічного товариства. Почесний член Польського ботанічного товариства.
Авторка – Наталія Рудніченко.
Фото – Іван Мойсієнко.
Матеріал створено у межах програми “Голоси України” в рамках ініціативи Ганни Арендт, яка реалізується Європейським центром свободи преси та медіа і фінансується Федеральним офісом міністерства закордонних справ Німеччини. Грантодавець не впливає на контент редакції, а також не несе за нього відповідальності.
